АВТОХТОННЕ НАСЕЛЕННЯ І НАЦІОНАЛЬНІ МЕНШИНИ

етнічним походженням часто можлива інкорпорація (включення в себе) іншого етносу, яка, приміром, можлива між слов'янськими народами. При зіткненні двох несхожих, далеких за походженням і дуже відмінних за культурою етносів відбувається інтерференція, що порушує кожну з вихідних. Термін "інтерференція" застосовується в біології на позначення захисного білка інтерферону, який утворюється в клітинах для припинення розмноження мікробів чи токсинів. Інтерферон - дослівно "періодично вбиваю" (від лат. іnter - між, періодично; і ferio - вбиваю). Такі химерні етнічні утворення недовговічні, вони, як правило вироджуються уже в другому чи третьому поколінні.           169

 

      Отже, сучасні вчені розглядаюють екзогамію як деструктивний фактор в розвитку етносів, бо екзогамна сім'я передає дитині два стереотипи, які взаємно поглинають один одного. Для збереження етнічних спільнот і етнічних культур необхідна ендогамна сім'я, яка передає дитині відпрацьовані віками стереотипи поведінки.

      Національні меншини за характером розселення можуть бути компактними (які проживають компакно, тобто в певному районі), або дисперсними (розсіяними в різних районах, поселеннях).

      В Україні переважна більшість національних меншин розселена дисперсно, за винятком угорців Закарпаття та кримських татар.

      Нині етнологи виділяють 5 типів етнічних меншин.

      1) Національні меншини - ті меншини, що мають свої національні держави за межами країни проживання даної національної меншини (напр. : німці, болгари, греки, росіяни та ін. в Україні).

      2) Реґіональні меншини - ті меншини, які споконвіку проживали на теренах іншої національної держави, але ніколи не мали своєї власної держави (напр. , гаґаузи, які живуть в Україні).

      3) Міґрантські меншини - переважно тимчасово проживають на теренах тієї чи іншої держави (наприклад, заробітчани, тощо).

      4) Колонізовані меншини - нащадки давнього населення завойованих і заселених колоністами територій (напр

, американські аборигени, витіснені колонізаторами з власних земель, які нині перетворилися в меншини на своїй власній землі).

      5) "Нові національні меншини" - результат утворення нових держав переважно "третього світу", кордони якого колонізатори поділили без врахування етнічної специфіки.

      У переважній більшості демократичних країн нині створені умови для вільного розвитку національних меншин, надання можливостей для реалізації їхніх прав, збереження етнічної й культурної самобутньості. Однак, міжнародні правові документи надають такі можливості лише громадянам тієї чи іншої держави, якщо ж особи належать до робітників-мігрантів чи біженців, вони не мають статусу національних меншин.      170

 

      В Україні у квітні 1924 р. була створена Центральна комісія у справах національних меншин при ВУЦВ (ЦКНМ), яка проіснувала до 1941 р. З 1923 р. В Україні було впроваджено систему національно-триторіального районування. На початку 1931 р. в Україні вже діяли 25 національних районів (8 російських, 7 німецьких, по 3 болгарських, грецьких, єврейських і 1 польський), а також 925 національних сільрад, які в цілому складали 8 % усієї кількості сільрад в Україні.

      6 липня 1927 р. Вийшло "Положення про забезпечення рівноправності мов і про сприяння розвиткові української культури", за яким передбачалось, що "державні органи вживають, як переважну для офіційних зносин мову місцевої національної більшості". В 1932 р. в Україні жило близько 12 млн. чоловік, що належали до національних меншин, а це складало 25 % від усього населення.

      Однак, уже з 1933-34 років, як розвиток національних меншин, так і українізація почали згортатися, були ліквідовані інститути реалізації інтересів національних груп. Сталін оголосив "місцевий націоналізм" головною загрозою для єдності Союзу.

1 2 3 4

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні