Автотрофність людства у працях В.І. Вернадського

Автотрофність людства у працях В. І. Вернадського

У біосфері існує велика геологічна, мабуть космічна, сила, планетна дія яка зазвичай не приймається до уваги в уявленнях про космос, наукових уявленнях або таких, що мають наукову основу.

Ця сила, мабуть, не є прояв енергії або нова особлива її форма. Вона не може бути в усякому разі просто і ясно виражена у формі відомих нам видів енергії. Проте дія цієї сили на перебіг земних енергетичних явищ глибоко і сильно і повинно, отже, мати віддзеркалення, хоч і менш сильне, але поза сумнівом і поза земною корою, в бутті самої планети. Ця сила є розум людини, спрямована і організована воля його як істоти суспільної. Прояв цієї сили в навколишньому середовищі з'явився після міріада століть виразом єдності сукупності організмів - моноліту життя - "живої речовини", одній лише частиною якого є людство.

Але в останні століття людське суспільство все більш виділяється по своєму впливу на середовище, що оточує живу речовину. Це суспільство стає в біосфері, тобто у верхній оболонці нашої планети, єдиним у своєму роді агентом, могутність якого росте з ходом часу з швидкістю, що все збільшується. Воно одне змінює новим чином і із зростаючою швидкістю структуру самих основ біосфери. Воно стає все більш незалежним від інших форм життя і еволюціонує до нового життєвого прояву.

Людина, поза сумнівом, нерозривно пов'язана з живою речовиною, з сукупністю організмів, одночасно з ним що існують або існували до нього

Перш за все вона пов'язана з ними своїм походженням.

Як би далеко ми не поглибилися в минуле, ми можемо бути упевненими, що зустрінемо в ньому живі покоління, поза сумнівом генетично зв'язані одні з іншими.

Ми, без сумніву, зустрінемо в цьому минулому багато більше 10 000 послідовних поколінь, від батька до сина, виду Homo sapiens, які по суті своєму не відрізняються від нас ні своїм характером, ні своєю зовнішністю, ні польотом думки, ні силою відчуттів, ні інтенсивністю душевного життя. Більше 200 поколінь вже змінили один одного з часу зародження в людському суспільстві великих побудов релігії, філософії і науки. Декілька сотень поколінь нас відокремлюють від епохи, в яку з'явилися перші зародки людського мистецтва, музики, міфів, магії, з яких виросли релігія, наука, філософія.

Але походження людини таїться ще у віддаленіших глибинах часу. Слід предків втрачається в мороці невідомості. Їх форми, їх організми були інші, чим наші, але головний факт - послідовна зміна поколінь, матеріально зв'язаних, від матері до сина - залишився непорушним. Наш зв'язок з цими істотами, на нас не схожими, найреальніша, яка тільки можлива. Їх минуле існування не є фікція.

Як би далеко наша думка або наші наукові дослідження не йшли в геологічне минуле Землі, ми констатуємо те ж явище існування в земній корі єдиного цілого життя, її безперервного і єдиного прояву. Ми бачимо життя, яке одвічно неподільно згасає і знов зараз же запалюється.

Близько сотні поколінь змінила один одного з тієї пори, як думка великих греків зупинилася перед цим явищем, що справило на

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11