Багатоаспектність конфлікту драми „Украдене щастя”

народу, витворена на реальному тлі, і головна її користь для народу – правда, яку так рідко знайдете у так званих “народних” п’єсах”.

Драма виривається з тісних рамок сільського побуту, побутовий конфлікт переростає в конфлікт соціальний, політичний. Зробив нещасними цих людей суспільний і політичний лад, винні у всьому громадські порядки, за яких багатий давить бідного, сильний - слабкого, освічений - темного.

Тему «Украденого щастя» Франко запозичив з народної «Пісні про шандаря», а сюжет драми вирішив на матеріалі жит­тя західноукраїнського селянства. У кого вкрадено щастя? Хто його вкрав?

Драма Івана Франка «Украдене щастя» - це заклик Каменяра до боротьби проти експлуататорів за соціальне визволення. Такий висновок випливає з логіки розвитку драматичної дії твору.

Цей твір є шедевром світової драматургiї, в нiй неперевершений талант письменника органічно поєднався із глибоким знанням життя народу. Коли читаєш цю п'єсу, постiйно вiдчуваєш хвилювання i внутрiшнє напруження, неначе знаходишся поруч iз живими героями, стаєш спiвучасником трагiчних подiй, що так зримо i яскраво змальовано у творi. Ось, мабуть, чому я й досi знаходжусь пiд враженням цiєї драматичної сповiдi i знову й знову замислююсь над питанням: хто ж з героїв любовного "трикутника" окрадений найбiльше?

Важко однозначно назвати позитивнi й негативнi образи п'єси через складнiсть їхнiх. Бо кожен з цих героїв протестує i бореться за своє щастя, на яке вiн має право; але всi вони самотнi у своїй боротьбi, не розумiють, що помиляються, вбачаючи один в одному ворога

Я розумiю, що кожен герой керується власними емоцiями, але за їхнiми вчинками я вбачаю дещо бiльше: Франко намагається через конфлiкт персонажiв показати зiткнення ворожих сил. Отже, i Анна, i Микола, i Михайло - жертви всеосяжного зла. Мабуть, тому кожного з них менi насправдi жаль, хочеться зрозумiти i виправдати їх, що стали трагiчними жертвами обставин тогочасного життя. Цi обставини були спричиненi капiталiстичною дiйснiстю, коли рiднi брати заради привласнення батькiвського спадку ламають долю i щастя сестри, не розумiючи (менi так здалося), що разом з цим вони руйнують долi ще двох чоловiкiв.

Перед нами постають спотворенi долi i характери трьох люблячих людей, якi кохають i страждають, поступаються власною совiстю i нехтують загальнонародною мораллю, йдуть на зраду й злочин. I весь час, на мою думку, перед кожним з них постає проблема вибору - найважливiше i найважче випробування, яке не кожен персонаж драми може подолати з гiднiстю.

Ось чому ми пiдсвiдомо виправдовуємо карний злочин Миколи Задорожного, цього боязкого, затурканого селянина, що, втративши рештки вiкового терпiння, пiднiмає сокиру на жандарма, щоб помститися за приниження. Скривджена гiднiсть проривається гнiвом! У цiй самiй сценi ми бачимо, як в останнi хвилини життя людська гiднiсть розкриває перед "ворогом" потаємну добросердечнiсть Михайла Гурмана: зарубаний Миколою, ледь живий, вiн дякує йому i бере його провину на себе.

Особливе ставлення у мене до Анни, на долю якої випадають найтяжчi муки у цьому "трикутнику". Зраджена братами, найрiднiшими їй людьми, вона упродовж свого життя iде тяжким шляхом випробувань: спочатку у неї вiдбирають у цiсарську армiю коханого, потiм вона одержує листа про його загибель; вбита

1 2 3 4 5