Балетмейстерська творчість

раз гарантувати збіг думок двох художників.

Балетмейстеру потрібно знати, як будуються музичні форми (проста і складна, рондо, варіації, сонатне алегро), знати, наприклад, що в тричасній формі третій розділ (реприза) повторює матеріал першого, а в рондо – наявне багаторазове повернення до головної теми. В сонатній формі (складна тричасна форма) перший розділ - експозиція - вибудовується як зіставлення двох контрастних тем, які в середньому розділі розробляються в розвитку, а в третьому - репризі - знову повертаються до першооснови. Всі ці форми можуть підказати балетмейстеру спосіб вирішення хореографічного твору.

Іноді композитор, будучи більш обізнаним у музиці, може  запропонувати балетмейстеру в конкретному епізоді своє бачення; це є  нормальним явищем в творчій співпраці.

 М. Фокін, працюючи над балетом "Жар-птиця" композитора І. Сгравінського, писав: "Я чекав, поки композитор дасть мені готову музику. Стравінський приходив до мене з нарисами, він грав іх мені, а я для нього імпровізував сцени. Стежачи за моїми рухами, він відтворював їх у музиці. Все це запалювало нас і відображалось в грі Стравінського, який захоплювався нашою спільною роботою".

Приклад роботи видатних митців М. Фокіна і І. Стравінського яскравий доказ того, що тільки співдружність є гарантом успішного завершення творчої роботи.

Розділ ІІІ
Робота балетмейстера з художником

Напрями живопису, їх поділ та коротка інформативна характеристика (реалістичний - інформативний, абстрактний - психологічний).

Перший через інформацію психологічно впливає на глядача конкретикою.

Другий через асоціативне сприйняття несе заряд енергії психологічного характеру.

Твори живопису починаються з площини:

а) прямокутник, витягнутий вгору;

б) квадрат;

в) прямокутник, витягнутий по горизонталі

Коротка характеристика площини на прикладах відомих творів Саврасова, Сурикова, Рєпіна.

Центр площини як точка перетину діагоналей - це місце головної дії.

Все інше впливає на головне ритмом та пропорціями, як приклад - В. Суриков, "Бояриня Морозова".

Театральний художник є співавтором балетмейстера та композитора у відтворенні задуму та побудові спектаклю. Художником вирішуються питання простору (в трьох вимірах), в якому відбувається дія, де через зміни картин (декорацій, костюмів та світла) створюється своя драматургія живопису. Тому задум балетмейстера і композитора мусить бути близьким та зрозумілим художникові, бо своєю роботою він доповнює зорове сприйняття твору.

Театр - це мистецтво дії, яка проходить у просторі сцени на очах у глядача. Драматург, композитор, художник - це люди, які виконують завдання балетмейстера, який раніше за всіх побачив твір (спектакль) у своїй уяві. Коли починається балетний спектакль, до творців його додається ще одна група співучасників цього процесу -це глядач, без якого мистецтва театру не буває, В глядачах автори спектаклю мусять знайти партнера, наділеного до такої ж міри фантазією і уявою, здатного увійти в гру, інакше задум повисне в пустоті. Спектакль живе тільки у спілкуванні з глядачем. Глядач своєю уявою, добуває спектакль, але він може і розвалити його через попередні уявлення, інерцію набутих критеріїв, які можуть стати перепоною при входженні в новий світ для участі в колективній творчості - в "антипризі солідарності", яка

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13