Балетмейстерська творчість

але не перевантажувати виконавців реквізитом, оскільки це викликає один ефект - головний біль. Кількість виконавців, зайнятих у масовках, визначається із масштабу запланованого малюнка та раціонального використання виконавців.

Ілюстрація побутових рухів, а потім імпровізація на цю тему стали початком розвитку танцю та пантоміми: танок біля забитого звіра, навколо вогнища. Виконавці, за висловом Аристотеля,". . . за допомогою ритмічних рухів передавали характер та стан душі". З появою землеробства в малюнку танцю, крім кола, з'являлися лінійні побудови, логічно відтворюючи трудові процеси. З елементів малюнка - (лінія, діагональ, коло, півколо та багатопланові прямокутники) - будуються варіанти; які симетрично або асиметрично розкривають мету наміченої дії.

Композиція простору ще за часів Піфагора мала теоретичне підґрунтя. Горизонтальні перебудови вважались спокійними - статичними, тоді як вертикальні будови (сьогодні рельєфні) викликали захоплення. Рухи в діагональних будовах демонстрували збудженість -динаміку.

Композиція сценічного простору розглядалась як складова загальної драматургії твору, через складові малюнка - все будувалось від простого до складного, тобто до кульмінації.

В основі побудови композиції малюнка та тексту танцю мусить бути логіка розвитку, при якій один малюнок витікає з іншого або переходить у другий до логічного завершення в повному зв'язку з сюжетною основою танцю. Ж. Ж. Новер писав: "Деяке знайомство з геометрією також може принести немалу користь. Ясність фігур танцю, порядок та чіткість форм та переходів від фігури до фігури. "

Географічні умови мають значний вплив на танець та його малюнок, не дивлячись на національні відмінності

Загальне для жителів Кавказу та Карпат - це малюнок, ніби розрахований на обмежений майданчик та невелику кількість танцюючих. Малюнок тяжіє до кола, рухи виконавців мілкуваті, та, в більшості, на місці. Емоційне виконання рухів ніби підняли чоловіків Кавказу на пальці, а у гуцулів це відбилося в стрибках та притулах. В степових районах малюнки танцю просторіші, в танці беруть участь більше людей, на відміну від маленьких гірських поселень. Побудова танцювального малюнка знаходиться в прямій залежності від задуму постановника та танцювальної лексики-тексту.

Складові малюнка - це лінії, діагоналі, півколо, коло, колонки та лінійці прямокутники. Багаторазове використання ліній небажане, бо навіть ефектний рух іній у повторах збіднює загальну динаміку.  Діагональ та ламані лінії привносять в дію непередбаченість у графіці.

Використання колонок - це варіант побудови воріт, через які можливі цікаві перебудови малюнка. Півколо вносить музикальність в розвиток дії. Коло – це прихована пряма, що передає всі ракурси виконавця, а динамічний рух по колу тяжіє до кульмінації.

 Малюнок танцю організує рух танцюристів, систематизує його. Коли малюнок асиметричний, рухи можуть будити пізнавальний інтерес до дії, яка відбувається на сцені.

Через малюнок можна керувати увагою глядача. Цими прийомами користувалися І. Моісєєв в танцювальній картинці "Кармен", П. Вірський в танці "Хміль" та в хореографічній мініатюрі "Чумацькі радощі". Тоді коли акцентується увага глядача на відволікаючому епізоді, а в цей час готується розкриття головного в номері, тобто поява центрального виконавця. В хороводах ансамблю "Берізка" малюнок грає основну роль, бо при мінімальній лексиці він повинен розкрити драматургію та зміст номера.

Приклади контрастної побудови малюнка ("Бахчисарайський фонтан" - перший акт: заручини молодих,

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13