Балетмейстерська творчість

торжество змінюється картиною паніки у зв'язку з появою татар. Створюється картина стихії через малюнок та дії виконавців). Малюнок танцю залежить від ситуації, як у наведеному прикладі.

Те ж саме ми бачимо у сцені повені в балеті "Мідний вершник". Прикладом побудови малюнка стихії є епізод атомного вибуху - XI Всесвітній фестиваль у Москві (хореографічна вистава на стадіоні "Динамо").

Побудова асиметричних малюнків - це випадок, коли в потрібний момент склад загального епізоду розбивається на окремі групи з різними завданнями, на різних планах. Виконуючи різний танцювальний текст, цей малюнок працює на загальну картину, на загальну дію.

Розмовляючи між собою, люди то підвищують, то знижують голос. На письмі це позначається розділовими знаками. Малюнок і лексика теж мають свої розділові знаки, підкріплені музичним рішенням (це ракурси, відкриті та закриті пози, стоп-кадри). Цим користуються при створенні композиції - малюнка і характеристики дії та дійових осіб.

Малюнок знаходиться в повній залежності від музичного матеріалу, оскільки будується за музичною структурою. З початком нового періоду будується новий малюнок або продовжується старий, в розвитку. Малюнки хороводу у слов'янських народів мали два початки: хореографічний (коло, лінія, змійка) і драматичний (розкриття сюжету хороводної пісні).

Спостерігалися форми діалогу, коли одна група танцюючих ніби запитує, інша - відповідає. Все це підкріплюється відповідною дією. "Балетмейстерам необхідно частіше звертатися до полотен великих живописців, - писав Новер,  - вивчення законів композиції малюнка наближає їх до правди, до самої природи, і вони прагнули б якомога менше звертатися до симетрії в фігурах"

Симетричність в малюнку грішить повторами. Це стомлює сприйняття та стає нецікавим для глядача. З урахуванням головного будуються і багатопланові малюнки. Прикладом є картина В. Сурикова "Бояриня Морозова". Дивлячись на неї, кожен глядач зверне увагу на головну дійову особу, а вже потім - на всіх інших. Композиція картини зі всіма компонентами спрямована на розкриття головної дійової особи - боярині Морозової. Виведені образи, наприклад, адажіо в другому акті балету "Лебедине озеро" в постановці Л. Іванова, де весь малюнок кордебалету побудований балетмейстером як акомпанемент до танцю дійових осіб - Одетти та Зігфріда. При побудові малюнка балетмейстер повинен врахувати не тільки планування сцени, але й смислову сторону епізоду (наприклад, "Половецькі пляски" з опери Бородіна "Князь Ігор"). Початок малюнка іде від попередньої мізансцени, зверненої до головних персонажів - Кончака та князя Ігора. Враховуючи умовність театру, балетмейстер змінює напрямок малюнка у бік залу (глядачів), але в кінці дії малюнок повинен бути звернений до головних персонажів.

 Малюнок залежить від задуму номера, його ідеї, музичного матеріалу, музичної форми всього твору, що включає в себе характер образу, ритмічну сторону та темп. Малюнки масових танцювальних видовищ та їх побудова повинні відповідати географічним та національним особливостям. В хореографії деяких народів є окремі танці, де малюнок традиційно визначений.

І при всіх ступенях стилізації балетмейстеру треба не порушити цю основу, інакше не вийде те, що він збирається зробити. Як приклад, українські хороводи "Кривий танець" - через три відмітки, "Кладочка" - ходіння солістки босоніж по руках учасників хороводу (що зображають кладочку). "Марина" (хоровод) є плетіння вінків, прикрашання "Марини" та

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13