Балетмейстерська творчість

1. Природжена характерність.

За Гіппократом людський характер поділяється на чотири типи: слабкий — меланхолік, живий — сангвінік, нестримний — холерик, спокійний —флегматик.

Саме в цьому і полягає різниця між природженою і набутою характерністю.

2. Вікова характерність.

Всі навички, напрацьовані протягом життя, зберігаються у людини до старості. Змінюється ритм (важче вставати, сідати), притупляється зір, слух, що ускладнює спілкування з оточуючими.

3. Національна характерність.

Все сказане М. В. Гоголем про народний танець та його національні особливості.

4. Історико-побутова характерність. К. Станіславський пропонував вивчати епохи на матеріалі деяких п'єс світового репертуару, тому що вони відображають середовище у часі.

5. Професійна характерність.

Деякі професії створюють і накладають свій стиль поведінки, який виявляється у спілкуванні з оточуючими.

6. Індивідуальна характерність.

Зовнішній вигляд та звички у манері спілкування характеризують людину не тільки зовнішньо, а також і її внутрішній світ.

а) текст для солістів: основна тема в розвитку відповідно до сюжету та створеного образу і лінії його дії;

б) текст для антуражу (специфіка побудови тексту в змішаних формах)

Коли будуються масові сцени з солістами, то тема мусить бути у солістів, а масу треба задіяти як акомпанемент, з текстом, який би доповнював танець солістів.

Вирішальними моментами у створенні хореографічного тексту є музика зі своєю образністю і драматургією. Текст розкриває музичну образність, наочно доповнює її і через сюжет та емоції створює хореографічний твір.

Жест (пантоміма) - складова частина хореографічного тексту.

Добровольська писала: "Пантоміма - це мистецтво пози та жесту (земне мистецтво порівнюючи з танцем) має три різновиди:

1. Безпредметна пантоміма ("вгадай").

Створюється ілюзія існуючого предмета, що не може бути повноцінним мистецтвом, але може бути використане в окремих ігрових епізодах.

2. Наслідувальна ("подражательная") пантоміма вважається театральною і використовується в гротескних творах.

3. Транспонуюча пантоміма, коли через жест, емоції створюється поема людського тіла (сприйняття горя, смерті та ін. ).

М. Фокін про жест і рух писав: "Жест - це лаконічний рух, який визначає стан людини і її ставлення до оточення". Жести поділяються на самостійні та допоміжні - жестикуляція.

Жести бувають:

1. Загальноприйняті: реакція на темряву і світло, холодне і гаряче, страх і захист, втому і спеку, погляд вдалечінь з прикладеною до очей рукою.

 2. Жести набуті: нервові постукування рукою, заламування пальців, тупотіння ногами (злість), переможений (руки вгору), сльози і сміх, танець та радісні обійми.

3. Жести побутові та релігійні: вітання та прощання, поклони та реверанси, палець до губ (мовчи), палець угору (погроза).

4. Умовні жести: кивнути головою - згода, хитання головою вліво та вправо (ні), хочу їсти, хочу пити, два роз'єднанні пальці вверх, у формі латинської V - перемога (вікторія).

Правда хореографічного образу ґрунтується на правді життя, на правді взаємовідносин

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13