Барвінський Василь Олександрович

Барвінський Василь Олександрович  

Майже чотири десятиліття ім’я корифея музичної культури було заборонено, і його стали забувати в Україні.

Видатний український композитор, піаніст, педагог, критик-публіцист, громадський діяч жив і творив у першій половині ХХ сторіччя. Родина, в якій народився майбутній композитор, відома багатьма славними постатями (так, батько — Олександр Барвінський — одним із перших галичан зав’язав тісні стосунки з молодим Миколою Лисенком). У Празі Василь отримує музичну освіту, що не тільки надовго пов’яже його з любов’ю до чеської культури, а — значно ширше — й із пізнанням та засвоєнням того, що ми тепер називаємо європейською культурою. . .

Барвінський Василь Олександрович (20. 02. 1888, Тернопіль – 9. 06. 1963, Львів) – видатний український композитор, піаніст, педагог, музичний критик, організатор музичного життя Галичини. Першою вчителькою музики була мати – Євгенія Любович, співачка і педагог. Професійну музичну освіту В. Барвінський здобув у Львівській консерваторії в класі відомого педагога-піаніста Вілема Курца. Удосконалював свою майстерність у Празькій консерваторії як піаніст (клас професора І. Гольфельда) і композитор (клас професора В. Новака). Навчався на філософському факультеті Празького університету (слухав лекції З. Неєдли). У Празі відбувся перший авторський концерт В. Барвінського.

З 1915 по 1948 рр. творча та педагогічна діяльність В. Барвінського пов'язана зі Львовом. У 1915-1939 рр. – він директор Вищого музичного інституту ім

М. Лисенка, у 1936-1939 – голова Союзу українських професійних митців, 1939-1941 – голова Львівської організації Спілки композиторів України, 1937-1939 – член редколегії журналу "Українська музика". Його рецензії та музично-критичні замітки друкувалися у кількох десятках газет і журналів протягом 1914-1958 рр. У 1939-1941 і 1944-1948 рр. – професор і директор Львівської державної консерваторії ім. М. Лисенка. У 1948 р. В. Барвінського заарештували, він відбував покарання в одному з концтаборів Мордовської АРСР. Навіть там композитор активно трудився, організовуючи самодіяльні колективи, навчаючи музичної грамоти всіх бажаючих.

До Львова повернувся у 1958 р. без права викладати у навчальних закладах. До останніх днів життя Василь Барвінський активно працював: відновлював по пам'яті свої знищені під час арешту твори, безкоштовно консультував піаністів, брав участь у роботі Спілки композиторів

У 1964 р. , вже після смерті, В. Барвінського було реабілітовано.  

Протягом усього життя В. Барвінський вбачав своє призначення у творенні цілісності української музики. У 1928 році йому — вже сформованому й авторитетному музикантові — вдалося втілити свою давню мрію, виплекану в родинному колі під впливом авторитетів: спільно з віолончелістом Б. Бережницьким він відвідав з низкою концертів головні міста України.

Стисло характеризуючи музику Василя Барвінського, варто зазначити на особливих рисах, що роблять її неповторною, а в окремих жанрах — новаторською. Композитор шукав можливості виходу її на широку арену. Традиційність вокально-хорової музики і майже повна відсутність в Україні симфонічної, камерно-інструментальної стала поштовхом до створення саме Барвінським перших українських творів у 1910-х роках в жанрі камерно- інструментальної музики. Музична громадськість помітила їх, талановиті та яскраві. Спираючись на національні традиції, в першу чергу, мелос, — композитор у вишуканій гармонічній мові знаходив свій напрям, свою неповторність. Характерно, що, розпочинаючи свій творчий шлях у період, коли в Європі захоплювалися модерністичними течіями, що надмірно впливало на музичну мову, композитор шукав нові шляхи,

1 2 3 4 5