Базові принципи організації роботи аптек

розробки стала тенденція, яка склалася в індустріально­му суспільстві і яка розглядає аптечного фахівця в першу чергу як про­давця ліків. При цьому це не відповідає ні інтересам фармацевтичних фахівців, ні суспільства, оскільки, з однієї сторони, характеризується невикористанням фахових знань і навичок аптечних фахівців, а з іншої -стимулює у них лише комерційні інтереси (реалізовувати побільше ліків, особливо вартісних).

Під належною фармацевтичною практикою розуміють фахову підго­товку аптечних фахівців, в центрі якої - інтереси пацієнта і громадсь­кості. Вона являє собою сукупність правил і вимог до діяльності аптеч­них фахівців щодо зміцнення здоров'я і профілактики захворювань се­ред населення, відпуску хворим і використання ними рецептурних пре­паратів та самолікування, а також рекомендацій стосовно впливу на про­писування і застосування ліків.

Основними її завданнями є:

зі сторони фармацевтичного фахівця:

- відпуск хворим ліків та виробів медичного призначення належної якості;

- надання пацієнту необхідної інформації і порад (фармацевтична опіка);

- відстежування ефекту від застосування реалізованих ліків, наданої інформації і порад;

- орієнтація кожного елемента фармацевтичного обслуговування на конкретного пацієнта у найзрозумілішій і доступній формі;

зі сторони аптеки:

- фахова фармацевтична допомога хворим, незалежно від соціально-економічного статусу, етнічної належності, вікової категорії тощо;

- активне сприяння раціональному, економічному і фармакологічно обґрунтованому призначенню і правильному використанню ліків.

Забезпечення цих завдань можливе у випадку, коли:

- основною ідеологією фармацевтичної практики слугуватимуть фа­хові чинники, хоча значення економічних показників діяльності не відки­дається;

- аптечний фахівець матиме можливість впливати на рішення про використання ліків;

- взаємостосунки з іншими фахівцями охорони здоров'я, зокрема з лікарями, будуть партнерськими, довірливими та конфіденційними з усіх аспектів фармакотерапії;

- взаємостосунки з іншими фармацевтичними фахівцями будуть ко­легіальні, позбавлені нездорової конкуренції і направлені на покращення фармацевтичних послуг;

- фармацевтичний фахівець володітиме необхідною медичною і фар­мацевтичною інформацією про кожного хворого (це спрощується наяв­ністю паспорта призначуваних хворому ліків);

- фармацевтичний фахівець володітиме незалежною, вичерпною і об'єктивною інформацією про лікарські засоби і схеми фармакотерапії;

- усі фармацевтичні фахівці будуть особисто відповідати за підтри­мання та оцінку власної компетентності протягом усього часу фахової діяльності;

- розподілятиметься відповідальність між завідувачем аптеки і пра­цівниками за якість фармацевтичної допомоги;

- освітні програми підготовки та перепідготовки фармацевтичних фахівців віддзеркалюватимуть поточні та очікувані зміни у фармацев­тичній практиці;

- в державі будуть запроваджені національні стандарти належної фар­мацевтичної практики.

Як видно з даних схеми 2.4, належна фармацевтична практика містить чотири основних елементи, які повинні регулюватися національни­ми стандартами:

1. Діяльність, пов'язана зі зміцненням здоров'я, попередженням його по­гіршення та досягнення здорового способу життя. Настанови стосуються:

- можливості конфіденційної бесіди;

- консультації пацієнта стосовно загальних питань, пов'язаних зі здо­ров'ям;

- залучення аптечних фахівців до спеціальних програм забезпечення адекватності і професіоналізму консультацій;

- забезпечення якості обладнання і діагностичних тестів, що

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні