Беррес Скіннер. Оперантна поведінка на грунті її досягнень

Провідним необіхевіористом вважався Беррес Скіннер, але щодо популярності він значно його перевищував. До самої своєї смерті він залишався одним з найбільш відомих психологів світу, його ідеї й сьогодні впливають на характер психологічних досліджень, певним чином визначають виховну справу, практику психології. Історики науки ставлять питання: чи зробив Скіннер істотний внесок у людське са­мопізнання? Здебільшого відповідають так: "Він був надто далекий від та­кого роду питань".

Розуміння людиною самої себе, принаймні, у пошуках філософів і пси­хологів протягом багатьох століть, ніяк не було метою Скіннера. Крізь усе своє тривале життя він з переконанням дотримувався крайньої біхевіористської позиції, згідно з якою “суб'єктивні сутності", такі як розум, мислення, пам'ять, аргументація, не існують зовсім, а є лише "вербальними конструктами", граматичними пастками, в які людська раса потрапила з розвитком мови. Скіннер головним чином відшукував детермінацію по­ведінки: яким чином вона створюється зовнішніми причинами. Він не сумнівався у правильності своєї позиції, оскільки вважав, що "біхевіоризм має потребу бути поясненим".

Теорія, яку прагнув створити Скіннер, мала підсумувати його досить од­нобічні дослідження: все, що ми робимо і чим ми є, детерміновано нашою історією нагород і покарань. Деталі його теорії виходили з таких прин­ципів, як часткове підкріплення ефекту, вивчення обстановки, які спри­чиняють поведінку або припиняють її.

Подібно до Дж. Вотсона, Скіннер робив виклики громадській думці, зокрема як публіцист. В одному з своїх ранніх виступів по телебаченню він навів дилему, яку запропонував ще М. Монтень

"Що зробили б ви, якби вам треба було вибрати: народити дітей або створити книжки?" — і відповів, що для себе особисто він народив би дітей, проте його внесок у майбутнє був би значнішим завдяки його працям.

Скіннер отримував задоволення, коли глузував над термінами, якими фахівці користувалися для розуміння людської поведінки: "Поведінка вла­стива людській природі, і тому має бути екстенсивна "психологія індивідуальних відмінностей", в якій люди порівнюються між собою та описуються в термінах рис характеру, здатностей, здібностей. Але за тра­дицією кожний, хто має справу з людськими вчинками, продовжує тлумачи­ти людську поведінку донауковим способом".

Скіннер також відкидав спроби зрозуміти внутрішній бік характеру осо­бистості: "Ми не мали потреби говорити про те, що особистості, стани розу­му, почуттів, риси характеру людини реально існують, щоб можна було їх примирити з науковим аналізом поведінки. . . Мислення і все інше є по­ведінка. Помилка полягає у спробах віднести поведінку до душі" .

На думку Скіннера, необхідно знати зовнішні причини поведінки та її результати, які можна спостерігати. Тільки виходячи з таких припущень можна дати зрозумілу картину активності організму як поведінкової сис­теми.

Згідно з цією позицією він виступав як переконаний детермініст: "Ми є такими, якими постаємо в нашій історії. Ми хочемо думати, що ми оби­раємо, що ми діємо, але я не можу погодитися з тим, що особистість є або вільною, або відповідальною". Самодостатнє автономне людське буття Скіннер вважає ілюзією; хороша людина є така, яка повністю зумовлена поводитися певним чином, а хороше суспільство має бути заснованим на "біхевіоральній техніці", що означає науковий контроль за поведінкою з використанням методів позитивного підкріплення.

Сучасники Скіннера бачили його як спритного

1 2 3 4 5

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні