БІОЛОГІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ПРИРОДНОЇ РАДІАЦІЇ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

БІОЛОГІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ПРИРОДНОЇ РАДІАЦІЇ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

 1. Природна радіація та й вплив на живі клітини

Природні радіоактивні елементи в розсіяному стані містяться всюди: у повітрі, природних водах, гірських породах, мінералах, ґрунтах, в організмі рослин і тварин. Природна радіоактивність притаманна нашій планеті Земля з часів її виникнення. Опромінення від розпаду природних радіоактивних речовин і космічне супроводжувало еволюцію органіного життя на планеті. Але з цього не випливає, що природна радіація є необхідною умовою для здійснення життєвих процесів і реалізації феноменів життя. Хоча біологічне значення природного радіоактивного фону ще повністю не з'ясовано.

У радіобіології сформувалась парадигма (система понять) згідно з якою радіація є однозначно шкідлива для живих істот. Така система поглядів грунтується на тому, що хоча зі зниженням дози частота радіаційних ушкоджень клітин зменшується, проте найменші дози радіації здатні здійснювати навіть спадкові ураження. Хоча є й інша думка: дуже малі дози іонізуючого випромінювання або не впливають на біологічні процеси внаслідок того, що протягом еволюції види адаптувалися до незначних молекулярних ушкоджень, що виникають під впливом природної радіації, або енергія природного фону радіації в певний спосіб використовується організмом як один із факторів середовища.

Думка про біологічну потребу в малих дозах опромінення базується на беззаперечному факті присутності природної радіації при реалізації всіх форм життя і його феноменів. До речі, у давні періоди геологічної історії Землі, коли зароджувалося життя (понад 3,8 млрд років тому), рівень природної радіоактивності був значно вищим, ніж нині

Тому логічно припустити, що в процесі еволюції це джерело специфічної енергії, хоча і не потужної, могло і використовувалося для потреб біологічних систем різного рівня складності.

Спроби експериментальне з'ясувати значення природної радіоактивності для життєдіяльності клітин наштовхуються на великі труднощі. Адже дуже складно створити контрольний варіант, коли б на організм не діяла природна радіація.

У сучасній радіобіології експерименти зі з'ясування впливу природної радіації на живі істоти базуються на двох підходах: 1)для максимального

зменшення Інтенсивності космічних променів І опромінення від радіоактивних ізотопів використовували глибокі шахти, старане очищення речовин для поживного середовища й використання екранування стін та інших об'єктів; 2) використання калію, з якого повністю вилучали його радіоактивний ізотоп.

Вивчення дії природного радіоактивного фону на біологічні системи тривають.

2. Вплив природної радіактивністі на еволюцію

Безпороговість генетичної дії радіації, чисельність особин, які зазнають дії малих доз радіації, факти з галузі радіаційного мутагенезу й радіаційної селекції вказують на можливу участь природног радіоактивного фону в підтриманні мінливості і біорізноманіття. Рівень опромінення, зумовлений природною радіоактивністю, може спричинити таку частоту виникнення мутацій, за якої не виключається вплив радіації на еволюцію видів.

Відомі центри походження видів характеризувалися не лише наявністю певних ландшафтних умов, що, забезпечуючи географічну ізоляцію, сприяли дивергенції (розходженню ознак) еволюції, а й підвищеними рівнями природної радіоактивності.

На етапі виникнення клітинних форм життя рівень опромінення ще залишався настільки високим, що забезпечувалася поява досить широкого біорізноманіття, з якого добиралися форми, найбільш придатні для реалізації біологічних функцій у тих чи інших конкретних умовах.

Еволюція протобіонтів завершилася появою простих організмів, які мали генетичний аппарат і систему синтезу білка. Можна вважати, що від тоді радіація стала відігравати роль мутагенного фактора, який, певним чином,

1 2

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні