Бідність в Україні - оцінки, наслідки, специфіка характеристик в монофункціональних містах

основі через низькі ціни на головні життєві блага чи навіть безплатне надання таких благ. Дивіденди виплачуються дуже вузькому колу осіб. Для переважної більшості працездатного населення заробітна плата залишається і в навіть у віддаленій перспективі залишиться основним джерелом доходу.

  Хоч бідність в Україні менш прозора ніж в багатьох сусідніх країнах, основною причиною її як і цих країнах є незайнятість. В складі бідних в Україні велика питома вага припадає на бідних працюючих. Працюючих бідних в нормально функціонуючих економічних системах не буває. Традиційне пояснення наявності бідності працюючих тим, ніби то населення зберігало під час макроекономічних шоків свої робочі місця, розплачуючись за це зменшенням заробітної плати, критики не витримує. “Нові бідні” в принципі бідними бути не повинні. Коли ця категорія бідних невелика, виникає питання, що мішає їм жити нормально. Але якщо таких половина населення – це питання губить свій зміст. Тут краще поцікавитися, як вдається процвітати тим, хто ще процвітає [17, c. 63]. Низька заробітна плата в Україні, неможливість її підняття в близькому майбутньому до рівня високорозвинених країн зумовлена відставанням продуктивності праці, технологій, неконкурентоспроможністю більшості товарів на світовому ринку. При низькій заробітній платі ринок праці менше піддається безробіттю; національна економіка при інших рівних умовах є більш привабливою для іноземних інвесторів, потенційно здатних створити додаткові робочі місця. В той же час низька заробітна плата призводить не тільки до пониженого попиту на товари і послуги, дефіциту реальних доходів порівняно з потребами, але й до консервації відсталих технологій і методів управління, послаблення трудової мотивації, низької продуктивності

По суті всіх, у кого заробітна плата за основним місцем зайнятості нижче прожиткового мінімуму, слід рахувати безробітними. Виплати по безробіттю повинні виплачуватися не в залежності від величини втраченої заробітної плати, а в однаковому розмірі всім безробітним на рівні мінімального прожиткового мінімуму з доплатою на малолітніх утриманців єдиному в сім’ї годувальнику [18, c. 54].

  Бідність призводить до зниження працездатності, погіршення здоров’я населення. Її вплив на кваліфікацію і особистісні якості не носить настільки чітко вираженого характеру, але це поки що. У бідних дуже малі чи взагалі відсутні ресурси для соціальної мобільності; вони не в змозі адаптуватися, перебороти важке матеріальне становище (в Україні більшість бідних знаходиться в такому становищі не менше десяти років). Надмірна поляризація вже в недалекому майбутньому призведе до активного відтворення бідності, різкого зменшення можливостей для дітей з бідних сімей добиватися співставного матеріального і соціального положення з їх ровесниками. Бідність відтворюють бідні сім'ї. При переході до постіндустріального суспільства бідні верстви все більше виштовхуватимуться за межі суспільно корисної діяльності і перетворюватимуться на маргиналів. Бідних не цікавить майбутнє, тому свідомістю бідних людей легко оперувати. Проте бідність несе з собою не лише соціальну деградацію, але й соціальну агресію. Бідним населенням управляти легше, але тільки до певної межі; з політичної точки зору бідність є небезпечною своєю непередбачуваністю. Положення, що бідність як наслідок соціально-економічної нерівності є необхідною умовою соціально-економічного розвитку, є дискусійним.

  Гіпотетично зростання нерівності доходів не може не призводити до зростання злочинності і насилля. І якщо в динаміці дана закономірність не проявляється з усією повнотою, на ній відбиваються інші чинники, то в територіальному розрізі

1 2 3 4 5 6 7

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні