Біхевіоризм

План

1. Біхевіоризм Дж. Уотсона.  

2. Необіхевіорим Е. Толмена.

3. Гіпотетико – дедуктивна теорія К. Халла.

4. Теорія суб'єктивного біхевіоризму Дж. Міллера, Е. Галантера, К. Прібрама.

5. Оперантний біхевіоризм Б. Скіннера.

6. Теорія соціального на учіння А. Бандури – на самостійне опрацювання.


1. Біхевіоризм Дж. Уотсона.

  Біхевіоризм виник в США, як реакція на структуралізм В. Вундта та Е. Тітченера та на американський функціоналізм. Його засновником був Джон Уотсон (1878 – 1958 ), стаття якого «Психологія з точки зору біхевіориста» (1913) поклала початок цьому напрямку. В ній автор критикував психологію за суб'єктивізм, а також за практичну безкорисність. Предметом біхевіоризму він проголосив вивчення поведінки об'єктивним шляхом та з практичною метою («Біхевіоризм стає лабораторією суспільства»).

 В якості наукових передумов виступили дослідження по психології тварин, особливо Е

Торндайка. Відмічався вплив робіт Павлова І. П. та Бєхтєрєва В. М.

 Поведінка людини, як предмет біхевіоризму – це всі вчинки та слова, як набуті так і вродженні. Поведінка – це будь –яка реакція (R) у відповідь на зовнішній стимул (S), що забезпечує адаптацію індивіда (SR). Поняття поведінки трактувалося надзвичайно широко: воно включало будь–яку реакцію, в тому числі і фізіологічні зміни: виділення секрету з залоз, судинну реакцію. Та з аналізу виключалися фізіологічні процеси та психічні механізми, які не можна спостерігати. В результаті поведінка трактувалася механістично, оскільки зводилася лише до її зовнішніх проявів.

 Основна задача біхевіоризму полягала в спостереженні за поведінкою людей з таким розрахунком, щоб в кожній ситуації по стимулу передбачити реакцію, а по реакції зробити висновок про стимул.

Уотсон подав класифікацію всіх реакцій по двом принципам: зовнішні чи внутрішні; вродженні – набуті. В результаті у поведінці виділяються такі реакції:

- зовнішні набуті (видимі) (напр. гра в теніс, відкривання дверей тощо – т. б. рухові навички);

- внутрішні набуті (приховані) (напр. мислення);

- зовнішні вроджені (напр. чихання, мигання, страх – т. б. інстинкти, певні емоції);

- внутрішні вроджені (це реакції залоз внутр. секреції, зміни в кровообігу тощо т. б. ті, що вивч. в фізіології).

 Уотсон мав свою лабораторію в будинку дітей. Спостереження за новонародженими, привели до висновку, що кількість складних вроджених реакцій є невеликою, та й вони не можуть забезпечити пристосування в повній мірі.

 Практично вся поведінка є результатом навчання, тому формування навичок та процес научіння стають головною проблемою біхевіоризму. Він писав: «Дайте мне дюжину здоровых крепких детей и людей, и я возьмусь сделать из каждого из них на выбор специалиста по своему усмотрению: врача, коммерсанта, юриста и даже нищего и вора, независимо от их талантов, склонностей, тенденций и способнотсей, а также профессии и расы их предков».

 Навичка – це індивідуально набута чи заучена дія, її основу складають елементарні рухи, які є вроджені. Мова, мислення

1 2 3 4 5

Схожі роботи