Біхевіоризм

Павлова, Уотсона, Торндайка.

Теорія Халла, як і теорія Уотсона не враховує фактори свідомості, та замість схеми S – R, Халл вводить формулу запропоновану ще в 1929 р. Вудвортсом: Стимул – організм – реакція (S –О – R), де організм – це деякі протікаючи всередині нього невидимі процеси. Це навички – результати попереднього на учіння, режим депривації, ін'єкції ліків тощо.

 Поведінка починає стимулюватися із зовнішнього світу чи із стану потреб (внутр. стан організму) і закінчується реакцією. Основною детермінантою поведінки Халл вважав потребу. Потреба викликає активність організму, його поведінку. Від сили потреб залежить сила реакції. Потреба визначає характер поведінки, яка може бути різною у відповідь на різні потреби.

Халл підкреслював вирішальну роль підкріплення в утворенні нових зв'язків. Йому належить математичний розрахунок залежності реакції від характеру та часу підкріплення.

Досвід математичного підходу до опису поведінки в системі Халла вплинув на подальший розвиток математичної теорії научіння (Н. Міллер, Дж. Долард, О. Маурер ).

4. Теорія суб'єктивного біхевіоризму Дж. Міллера, Е. Галантера, К. Прібрама.

Засновником теорії суб'єктивного біхевіоризму виступили Дж. Міллер, Е. Галантер, К. Прібрам

В якості механізмів, що пов'язують стимул та реакцію вони назвали Образ та План. Образ – це всі накопиченні, набуті та організовані знання організма про самого себе, а також про світ, в якому він існує (суб’єктивний досвід). План – це ієрархічно побудований процес організму, що здатний контролювати послідовність будь – яких операцій (алгоритм дій).

Поведінка розглядається як серія рухів, а людина як складна обчислювальна машина. Стратегія плану (алгоритм дій) базується на основі проб, що проводяться в умовах створених образом (досвідом).

Проба (тест – Т) – це база цілісного процесу поведінки, з допомогою якої виясняється чи вірно здійснюється операційна фаза. Таким чином, поняття поведінки включає ідею зворотнього зв'язку. Кожній операції (О) передує проба (Т). Одиниця поведінки описується по схемі Т – О – Т – Е ( результат ).

Перш ніж виробити якийсь стереотип дій людина має переконатися в його ефективності. Напр. кожен готується до іспиту по – своєму: хтось читає додат. літературу, хтось вчить конспект, хтось пише шпаргалки – і кожен в процесі суб’єктивного досвіду переконався, що саме такі дії (їх алгоритм) є успішними. В процесі Суб’єкт. досвіду (Образ) за допомогою проб обирається підходящий алгоритм дій – операції (План).

В цілому, суб’єктивний біхевіоризм в трактуванні поведінки залишився в рамках механістичної біхевіористичної методології.

5. Оперантний біхевіоризм Б. Скіннера.

Окрему лінію в розвитку біхевіоризму складає теорія оперантного біхевіоризму Б. Скіннера (1904 – 1990). Оперантне обумовлення – видна учіння, що здійснюється за рахунок підкріплення найбільш успішних реакцій організму на певні стимули.

Базуючись на експериментальних дослідженнях поведінки тварин, Скіннер сформував уявлення про три види поведінки:

- безумовно – рефлекторну;

- умовно – рефлекторну;

- оперантну.

Остання і складає специфіку вчення Скіннера. Безумовно – рефлекторні та умовно – рефлекторні види поведінки, що виключаються стимулами (S),

1 2 3 4 5

Схожі роботи