Біоетика

ХХ століття, можемо охарактеризувати різними соціальними та культурними феноменами, які назагал зводяться до трьох: 1) швидкий прогрес біомедичних на­ук; 2) зростаюче усвідомлення факту існування незаперечних прав людини: як наприклад, право на справедли­вість, яке грунтується на гідності особи, ще перед тим, як бути визнаним цивільним правом; 3) необхідність переосмислення зв 'язку між людиною та зовнішнім середовищем.

Прогрес біомедичних наук

Після ІІ світової війни біомедичний прогрес як з теоретичної так і технологічної точки зору не зазнав зупинок у розвитку, змінюючи уяву яку людина мала сама про себе та її можливості втручання у власне тіло. Для цього необхідно переглянути певні історичні дані стосовно надзвичайного прогресу медицини:

  • 1953 відкриття подвійної структури ДНК та початок розвитку генетики: людина досягає головного джерела своєї біологічної ідентичності;
  • 1954 початок застосування реанімаційних технологій: змінюється процес протікання багатьох хворіб та в певний спосіб послаблюється межа між життям та смертю;
  • 1955 перша наукова праця щодо трансплантації нирки (перша трансплатація людського серця відбу­лась у 1967): людина починає відновлювати основні частини свого власного організму та відроджувати­ся;
  • 1959 перші вдалі спроби та докуметнально підтверджені про штучне запліднення тварин в пробірці (1978 відбулось перше народження дитини заплідненої в пробірці, за допомогою технології FIVET): лю­дині вдається втручатися в народжувальні процеси і керувати ними за власним бажанням;
  • 1960 поширення експериментування (на жінках з Порторіко) контрацептивної таблетки: людині вда­ється розділити за власним бажанням статевість від плідності.

• 2002 сумнівна наукова сенсація про перешу клоновану людину (хоча спроби клонування тварин відбува­лися значно раніше починаючи з 1993 року, однак лише у 1997 році науковий експеримент Вілмута та співпрацівників "увінчався" успіхом клонування "славної" вівці Доллі).

Людські права

У після воєнний період, Нюрнбергський процес який відбувся у 1945-1946 роках виявив жахіття наци­стських концтаборів, де відбувалися найжорстокіші злочини, які здійснювались на військовоплонених та циві­льних особах за наказом нацистського режиму при співучасті лікарів, в ім'я законів держави і у яких самі ліка­рі здійснювали найбільш безумні та болючі експерименти. Ці злочини на сьогодні є добре відомі, про них мож­на взнати із документів процесу2, які являються страшним свідоцтвом того, що може вчинити абсолютна вла­да, звільнена від будь-якої моралі або впливу особи, яка є символом моралі, за участю лікарів, які, стаючи ін­струментами політичної влади, оправдують себе тим, що їх немов би "заставили". Задля цього виникла необ­хідність створити спільний корінь етичності для охорони та вивищення прав людини.

Однак не всі радо прийняли постанови Нюринбергського процесу щодо незаперечних прав людини. Так, наприклад, у 1963 році, в Брукліні, під час експериментів в Jiwish Chronic Desease Hospital особам похило­го віку, без жодної згоди з їх сторони, за допомогою уколів були введені живі ракові клітини для "експеримен­тування" перебігу та розвитку даного виду хвороби. Після того, як це було виявлено відбувся публічний скан­дал, однак самі лікарі чистосердечно зізнавалися, що думали, що вони можуть робити будь-які "експерименти" лише щоби вони були на благо науки. Це лише однин з випадків, а їх було чимало. Ці експерименти пригадали нам про варварське експериментування в концтаборах в період нацизму.

Амб'єнтальна

1 2 3 4 5 6 7