Біоетика

роз­робили та опрацювали цілком нове бачення та сприйняття кожної людини — як особи (персони), від чого і са­ма назва даної біоетичної моделі.

Моральні критерії біоетики

Слід пам'ятати, що фундаментальним критерієм етичності є розвиток людини і пошана її гідності як людини, бо людське життя може бути лише ціллю, але ніколи засобом.

  • Мета біоетики охорона життя і здоров'я людини з моменту запліднення до природньої смерті, яка буде виражатися через різні форми його лікування.
  • Вживані засоби —? лише морально допустимі та скеровані до справжнього науково-технічного прогре­су, який буде кваліфікуватися як людський.
  • Експериментування —? має відображати гідність людини та має відбуватися в рамках складової струк­тури життя як такого (не для того щоби змінювати людську природу, але для того, щоб допомогти роз­винутись згідно її суті, так як людині це властиво). Крім цього є очевидним, що у вападку експерименту завжди існує ризик, але тим не менше він завжди має бути в межах розумного.
  • Завдання біоетики —? виникає величезна необхідність в біоетиці, яка будучи відкритою для розвитку і поглиблення наукових знань з біології і медицини, досягнень технічних та соціально орієнтованих наук, має залишитися вірною моральним засадам, які напрямлені на збереження гідності людини і її розвитку в повноті правди, трактувань людини, вартість якої криється у глибині її особистості як цілі, а не як се­редника чи засобу.
  • Метод біоетики —? у біоетиці використовується не чисто раціональний чи філософський метод, але швидше критичний, який грунтується на розумі, просвіченому вірою.

Принципи біоетики

До найбільш важливих принципів, якими керується біоетика, належать:

Принцип цілісності

Цей принцип біоетики оправдує втручання в людський організм з ціллю видалення хворого органу з наміром збереження цілісності даного організму. Основна його закономірність полягає в тому, що добро ціло­го є визначальний фактор у порівнянні до частин, тому частини можуть послужити на користь цілого. У хрис­тиянській антропології є потреба зосередити увагу на духовну ціль існування людини, для якої кожний окре­мий орган є підпорядкований не тільки доброму функціонуванні тіла, але для добра особи.

Принцип подвійного наслідку

Цей принцип біоетики ми можемо застосовувати в діях, що мають два чи більше наслідки, серед яких, зрозуміло, один є поганий чи не бажаний, а інший є добрий. До певної міри цей принцип оправдує можливість непрямого вбивства, непрямого аборту, непрямої матеріальної співпраці, але варто не забувати, що моральне зло спричинене в результаті цих "оправданих" дій залишається. Цей принцип завжди вимагає чотирьох умов для того щоби оправдати певну дію чи вчинок:

  • Вчинок, сам в собі, повинен бути добрим (або індиферентним);
  • Намір особи, котра виконує цей вчинок, є спрямованим лише на добрий наслідок, в той час як поганий наслідок залишається толерованим або дозволеним;
  • Поганий наслідок не є засобом для осягнення доброго наслідку (передбачую поганий наслідок, але його не хочу);
  • Має бути відповідна пропорційність між добрим наслідком та поганим наслідком (тобто, між добром, що хочу мати і злом, що передбачую, є пропорційність).

Принцип співпраці у злі

Співпраця

1 2 3 4 5 6 7