Біоетика

нього виражається [. . . ]. Втручання в людсь­ке тіло стосується не тільки тканин, органів та їхніх функцій, а зачіпає також — на різних рівнях — саму особу5.

До цього часу наука ще не дала повного визначення терміну життя. Про те ніякі сумніви не можуть по­хитнути того факту, що воно пов'язане з інтеграційними функціями організму. Щодо особи, то це функції, які входять (і то суттєво) у її структуру, і тим самим беруть участь у її гідності. Крім того, тут лежить основа (у природному вимірі) і цінність самого людського життя; життя означає для людини можливість самозреалізу- ватися. У цитованій Інструкції Donum Vitae стверджується:

Фізичне життя, яке дає початок існуванню людської істоти у світі, звичайно ж, не вичерпує собою всієї цінності особи і не є найвищим благом людини, яка покликана до вічності. Однак, воно ста­новить собою, у певному значенні, його "основну" цінність, позаяк власне на основі фізичного життя будуються і можуть розвиватися усі цінності людської особи6.

Проте не можна забувати, що життя людини — це насамперед дар Божий, дар Того, Хто є найбіль­шим і остаточним гарантом цінності людського життя. Без цього надприродного відношення людського життя до Творця тяжко було б переконливо обгрунтувати, наприклад, цінність життя каліки, людини, позбавленої здатності мислити, нездатної пересвідчитися у своїй свободі та нездатної розвивати власні природні обдару­вання. Тож треба тут особливо підкреслити, що цінність життя людини, як і її особиста гідність, знаходить своє обґрунтовування й отримує остаточну засаду у зв'язку, який єднає її з Богом, Творцем і Відкупителем. Са­ме завдяки цьому надприродному зв'язку людина стає спроможною пізнати цінність свого існування

Цінність людського життя у Старому Завіті

Цінність людського життя — одна з центральних тем Божого Об'явлення. Вже в Старому Завіті під­креслюється, що Бог — єдине джерело будь-якого життя; воно від Нього походить7, бо й сам Він — Бог, який живе8. Коли Бог вдихнув у зліплене з земного пороху тіло віддих життя (Бут. 2,7), тоді людина й стала "живою істотою"; таким чином Бог ділиться своїм життям з людиною і сам входить у її існування9. Святе Письмо Ста­рого Завіту говорить також, що людське життя у своїй часовій тяглості суттєво пов'язяне з Богом:

Хто Бога шукає, той знаходить життя (Ам. 5,4); Бог — Той, хто дає життя і відбирає його (Втор. 32,39; 1 Сам. 2,6).

Особливу цінність людського життя — на противагу до життя всіх інших істот — підкреслює той факт, що лише людина у специфічний спосіб бере участь у житті Бога: тільки людина — істота, створена на Його "образ і подобу", і власне як істота, що живе, вона є образом Бога (Бут. 1,26-27).

Цінність життя людини у Новому Завіті

Новий Завіт ще більше поглиблює розуміння цінності людського життя, головно в контексті смерті і воскресіння Господа нашого Ісуса Христа:

Він сам є Життя (1 Йо. 5,11. 20) і Господь життя; Він подолав смерть і веде людину до вічного життя у з 'єднанні з Отцем (2 Тим. 1,10).

Святий Павло

1 2 3 4 5 6 7