Біохімія шкіри й ознаки старіння

окислювання ліпідів клітинних мембран;

- процеси глікації;

- уповільнення мітотичного розподілу клітин та їхньої дифе­ренціації;

-  уповільнення швидкості просування кератиноцитів до по­верхні шкіри;

-  потоншення всіх шарів епідермісу;

-  уповільнення і порушення функцій фібробластів;

-  порушення шкірного бар'єру;

-  порушення синтезу і деструкції колагену та еластину;

-  уповільнення десквамації ороговілих кератиноцитів;

-  підвищення трансепідермальної втрати води.

Перед косметологами стоїть завдання поліпшення стану шкі­ри за допомогою різних методів і косметичних засобів. Важливою умовою збереження нормального вигляду шкіри є підтримка оп­тимального водного балансу у тканинах шкіри і відновлення рів­ня зволоженості в роговому шарі.

Вода присутня у шкірі всередині клітин і в міжклітинному просторі. Нормальний водний баланс в організмі підтримується двома процесами:

- дифузією води в дерму крізь стінки судин і потім через ба­зальну мембрану в міжклітинний простір епідермісу;

-  випаровуванням води через епідерміс.

На ці процеси можуть впливати несприятливі зовнішні умо­ви, шкірні хвороби, прийом деяких лікарських препаратів, ціле­спрямоване використання косметичних засобів.

Ступінь зволоженості епідермісу залежить від кількості воло­ги в шипуватому й роговому шарах і пов'язаний з поняттям «на­туральний зволожуючий фактор».

Варто пам'ятати про важливість балансу ліпідів на поверхні шкіри й у міжклітинному просторі.

Ліпіди жироподібні речовини, в основному похідні жирних кислот, спиртів чи альдегідів, не розчинні у воді. Вони містяться в живих клітинах і можуть з них екстрагуватися.

Ліпіди виконують важливу біологічну роль в організмі, і тому жири й олії знайшли таке широке застосування в косметичних за­собах. Міжклітинний простір між корнеоцитами рогового шару епідермісу заповнений ліпідами, що склеюють їх між собою, а та­кож входять до складу клітинних мембран

Отже, роговий шар складається з ороговілих кератиноцитів, ліпідів, церамідів, холестерину та інших речовин. У церамідах містяться лінолева і гамма-лінолева кислоти.

Ліпідні структури рогового шару шкіри перешкоджають випа­ровуванню води з організму і виконують бар'єрну функцію. Ліноле­ва кислота належить до незамінних жирних кислот, тобто орга­нізм не може її синтезувати і має одержувати цю кислоту з їжею. При нестачі лінолевої кислоти змінюється зовнішній вигляд шкі­ри: розвивається гіперкератоз (потовщення рогового шару епідер­місу), з'являються сухість і лущення, відбувається порушення шкірного бар'єру і клітинної диференціації.

Може скластися враження, що дефіцит лінолевої кислоти впливає тільки на суху шкіру, а для жирної шкіри може бути ко­рисним. Це не так. Для жирної шкіри він не менш згубний. При нестачі лінолевої кислоти на її місце в клітинних мембранах може вбудовуватися олеїнова кислота, що призводить до ряду патоло­гічних змін, зокрема, порушення транспортування речовин у клі­тинах. У результаті це призводить до порушення місцевого імуні­тету та обмінних процесів у шкірі і, як наслідок, до погіршення її зовнішнього вигляду.

Руйнування ліпідних структур спричинюють такі фактори:

-  перекисне окислювання ліпідів;

-  прямий вплив на шкіру агресивних хімічних речовин;

-  УФ - випромінювання.

1 2 3 4