Біоіндикація якості води

або стенобіонтами, знаходиться група помірно чутли­вих організмів. Цікавим є той факт, що кількість видів першої і другої груп незначна, тоді як помірно чутливих видів набага­то більше. Види, що здатні жити у воді з широким діапазоном значень показників (від чистої до забрудненої) називаються видами з широкою екологічною пластичністю (або ев- рибіонтами ).

Для біоіндикації обирають ті види, що мають відносно вузьку «спеціалізацію», тобто живуть у досить неширокому діапазоні умов середовища. Проте, і еврибіонти подекуди вис­тупають у ролі біоіндикаторів. Так, масовий розвиток цих видів у водоймах, що вважалися чистими, є свідченням їхньо­го забруднення. Як вже зазначалося, оцінка екологічного ста­ну водойми з використанням біоіндикаторів зазвичай дає ціннішу інформацію, ніж визначення ступеню забруднення спеціальними приладами (гідрохімічний аналіз), оскільки біоіндикатори реагують на загальний комплекс забруднювачів або змін зовнішніх умов.

Процес відбору біоіндикаторів є складним завданням. Найважливішими вимогами до біоіндикаторів є:

1)        наявність у локальній екосистемі комплексу видів- індикаторів (значне таксономічне та екологічне різно­маніття);

2)        висока екологічна точність реакції біоіндикатора на зміну фактору середовища, який індикується;

3)        відносно висока чисельність виду-індикатора;

4)        широке розповсюдження у екосистемі;

5)        простота у визначенні таксономічної приналежності;

6)        наявність інформації про екологію виду.

Як біоіндикатори можна використовувати значну кількість груп організмів, однак при цьому дуже важливо, аби метод був відносно малозатратним і швидким. А у разі, коли досліджен­ня проводять громадські екологічні організації, волонтери при­родоохоронного руху чи школярі — не вимагав значної науко­вої підготовки. З цього погляду найбільш розробленою є мето­дика оцінки якості води за допомогою досить великих і помітних організмів, що населяють дно водойми (макрозообен- тос )

У наш час все більшого розвитку набуває вивчення мож­ливостей використання в ролі біоіндикаторів видів макрофітів, риб, а також мікроскопічних мешканців товщі води — фіто­планктону та зоопланктону. Найточніші результати біоіндикації водойм дає спостереження за організмами, які у разі змін комплексу умов середовища не можуть швидко і назовсім зникнути з біотопу. До таких належать водні рослини — мак- рофіти, а також тварини-мешканці дна водойми — макрозо- обентос. Це досить великі організми, які можна легко зібрати у водоймі й визначити до певного таксономічного рівня без збільшувальних приладів та спеціальної підготовки.  

Особливості біоіндикації у водоймах різного типу

Процедура біоіндикації для природних водних екосистем різних типів має свої особливості. Життя у водоймі залежить від комплексу факторів, серед яких виділяють абіотичні, біотичні та антропогенні (антропічні). Абіотичні фактори віддзеркалюють фізичні та хімічні властивості води: концент­рація кисню, розчиненого в ній, її прозорість та здатність про­пускати сонячне світло для забезпечення фотосинтезу, темпе­ратура, солоність та жорсткість, наявність доступної органіч­ної речовини та біогенних елементів. Специфіку живого насе­лення водойми визначають також динаміка водних мас, швидкість течії, характер донних відкладів, тощо. Біотичні фактори формуються в результаті впливу водних організмів на середовище (наприклад, насичення киснем води внаслідок фотосинтезу водних рослин) або один на одного (симбіоз, па­разитизм, хижацтво). Антропогенні чинники визначаються характером впливу людини та її діяльності на водні екосисте­ми. До тих із них, що у XX ст. набули надзвичайно великого впливу на водні

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні