Біотехнічні заходи по збагаченню промислово-мисливської фауни

План

 Хвороби мисливських тварин

Заходи щодо попередження загибелі тварин від хвороб

Використана література

 

ХВОРОБИ МИСЛИВСЬКИХ ТВАРИН

Мисливцеві необхідно мати уявлення, чим хворіють дикі тварини, щоб дотримуватися профілактичні заходи при обробці та використанні мисливських трофеїв. Заразні хвороби диких тварин поділяються на інфекційні та інвазійні. Багато інфекційні хвороби властиві однаковою мірою як диких, так і домашнім тваринам. Деякі інфекційні хвороби, що призводять до загибелі диких тварин, небезпечні і для людини.

Профілактика захворювань. Для ліквідації та попередження захворювань необхідно: неухильно дотримувати особисту гігієну; всі м’ясні продукти від диких тварин вживати в їжу тільки після попередньої перевірки фахівцями м'ясоконтрольних станцій або ветлікарями; не розкидати по території тушок відстріляних тварин і не давати на полюванні собакам внутрішніх органів або м’яса; в кожному мисливському господарстві мати обладнане місце поховання трупів тварин (скотомогильники); місця знаходження трупів загиблих тварин і їх випорожнення знезаражувати хімікатами, а якщо це можливо, вогнем; користуватися вбиральнями, не доступними для тварин; проводити дегельмінтизацію людей і не менше 4 раз на рік сільськогосподарських тварин, мисливських і службових собак, кішок; знезараження місць їх змісту; знищення бродячих собак, котів, мишей та щурів.

 Сказ (каз (водобоязнь, гідрофобія) — гостре інфекційне захворювання людини і теплокровних тварин, яке виявляється в ураженні центральної нервової системи. Збудником сказу є фільтрівний вірус.

Сказ зараховано до особливо небезпечних хвороб.

Зараження

Зараження відбувається через слину хворої на сказ тварини при укусі або ослиненні ушкодженої шкіри.

Зараження людини сказом відбувається в основному через укуси хворою твариною чи внаслідок попадання її слини на свіжі поранення, подряпини шкіри або слизових оболонок. Інфікування людини сказом відбувається здебільшого від диких хижих (вовки, лисиці — 41,4 %) чи домашніх тварин (коти — 21,8 %, собаки — 15,3 %), а також сільськогосподарських тварин (20,2 %)

Інкубаційний період сказу триває досить довго — у середньому 1—3 місяці (хоча може тривати й до року), і перші ознаки хвороби виникають пізно, коли у мозку вже відбулися руйнівні процеси (набряк, крововилив, деградація нервових клітин), що робить лікування проблематичним.

Ознаки захворювання

Головною ознакою захворювання диких тварин є зміна поведінки, насамперед, втрата відчуття страху. Звірі втрачають обережність і вдень з'являються у населених пунктах, нападають на людей і тварин. З метою попередження сказу ветеринарною службою ведеться боротьба зі сказом серед собак, знищення бродячих тварин, профілактична вакцинація свійських тварин.

При несвоєчасно проведених щепленнях, які здійснюються після укусу інфікованої тварини, хвороба закінчується смертю.

Боротьба проти сказу

Головним заходом боротьби проти сказу є профілактика (знищення хворих на сказ тварин, профілактичне щеплення). Профілактичну вакцину проти сказу запропонував Луї Пастер (фр. Louis Pasteur) у 1885. З українських авторів першу працю про сказ написав Д. Самойлович. В Україні перші щеплення проти сказу запровадив у 1886 М. Гамалія.

 

Туберкульоз - хронічне захворювання як людей, так і хвороба диких і

1 2 3 4 5 6 7

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні