Благодійні фонди

План 

 

I.  Термінологічні відомості

 II. Доклад про ситуацію, що існує сьогодні в Україні в сфері благодійництва (Людмила Марчук, січень 2002)

 III. Деякі найбільш значні благодійні фонди та організації України.

 1. Фундація ім. князів-благодійників Острозьких (м. Рівне)

 2. Благодійний дитячий фонд „Берег надії” (м. Харків)

3. Донецький міський благодійний фонд „Доброта”

4. Благодійний фонд „Сенс життя” (м. Київ)

IV. Список використаних джерел 


Термінологічні відомості

Благодійність

Дiяльнiсть, спрямована на надання безповоротної матерiальної або фiнансової допомоги iншим. Етимологiя слова „благодiйнiсть”, напевне, полягае у злитті двох старовинних слов’янських слiв: „благо” + “дiяти”, що в сучасному звучанні означае “робити добро”. Явище благодiйностi нерiдко плутають з альтруізмом i релiгiйнiстю. Однак почуття благодiйностi є, по суті, готовністю віддавати частину своєї власностi людям, котрi потребують матерiальної пiдтримки

Основним мотивом, що спонукає до благодiйностi, є жалощi, милосердя, усвiдомлення важливостi чи крайньої необхiдностi допомогти, значно рiдше - надлишок матерiальних благ. Велика кiлькість церков та релiгiйних органiзацiй заохочують до благодiйностi своїх вiруючих, мотивуючи тим, що благодійнiсть винагороджуеться Провидiнням. Явище благодiйності майже не дослiджувалося iсторичною наукою, однак iсторiя донесла до сьогодення імена великих благодiйникiв минулого. Лише в кiнцi 20-го столiття розпочалися спецiальнi студiї витокiв та розвитку благодiйностi як соцаiльного процесу.  

Благодiйник

Особа, котра систематично надає безкорисливу благодiйну допомогу iншим людям, органiзацiям, установам. У захiднiй ментальностi благодiйник може поєднувати власне збагачення та надання безкорисливої допомоги. Дуже часто в Українi, яка втратила традицiю благодiйництва за часiв Радянського Союзу, громадяни не розмежовують близькi, але не тотожнi поняття “благодiйник” та “меценат”, “спонсор”. До вiдомих українських благодiйників належать знатний рiд князiв Острозьких (ХV-ХVII столiття), якi розбудовували храми, монастирi, шпиталi, школи та академiю, притулки для бездомних i калiк, надавали фiнансування для розвитку книгодрукування та мистецтв; родина барона Штейнгела (ХVIII-поч. ХХ столiття) вiдома не лише спорудженням оригiнальних архiтектурних пам’яток у рiзних мiстах України, але й вiдкриттям музеїв (зокрема, першого етнографiчного українського музею у Городку, поблизу м. Рiвного, де працював М. Бiляшiвський) i картинних галерей; Гулевичi (фундатори Києво-Могилянськоi колегiї — Х столiття); Галагани (засновники училища для дiтей-сирiт та малозабезпечених — ХIХ ст. ); Терещенки (засновники картинної галереї та ряду соцiальних установ — поч. ХХ ст. ).

У сучасній Українi традицiї благодiйництва починають вiдновлюватися з появою в суспiльствi багатих як у матерально-фiнансовому, так i духовному планi людей.  

Благодiйний фонд

Недержавна та неприбуткова органiзацiя, заснована фiзичними чи юридичними особами з метою надання благодiйної допомоги, вираженої у матерiальному або фінансовому еквiвалентi. В Україні дiяльнiсть благодiйних фондiв та iнших благодiйних органiзацiй чи фундацiй визначаеться Законом про благодiйнiсть та благодiйнi органiэацiї, Цивiльним кодексом, Законом про оподаткування та iншими Законами, що супроводжують дiяльнiсть установ та органiзацiй. Основною дiяльнiстю

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14