Бойко Григорій Пилипович (Грицько Бойко) - радянський, український письменник, поет і перекладач
Бойко Григорій Пилипович (Грицько Бойко) - радянський, український письменник, поет і перекладач
Через міст перейти
Треба нам, малятам,
Щоб гриби, щоб гриби
В лісі позбирати.
Хто з дітей чи дорослих не знає слів, хто хоч би раз не співав цієї популярної пісеньки „На місточку”. Мабуть, таких не знайдеться. Напевне, всі добре знають і вірші про Андрійка-неумійка, про двох подружок-говорушок Клаву й Милу, про малого мазунця на прізвисько Вереда. Але чи всі пам’ятають, що і пісню, і веселі та дотепні вірші про цих персонажів створив відомий дитячий письменник Грицько Бойко?
Народився Грицько Пилипович Бойко 5 вересня 1923 року в селі Оленівка на Донеччині в сім’ї службовця. Після закінчення сільської семирічки він вчився в Оленівській рудниковій школі, яка знаходилась досить далеко. Тому хлопцеві щодня доводилося вставати о четвертій ранку, кілька кілометрів йти пішки до станції, а вже звідти їхати робочим поїздом до школи. І не здавалося, що важко, адже тяга до знань була безвимірною.
Після закінчення школи Грицько Бойко пішов на фронт захищати Батьківщину від навали фашистів. Служив рядовим кулеметного взводу, а потім і офіцером-зв’язківцем. Брав участь у боях під Сталінградом, був поранений і контужений. Удостоєний бойових урядових нагород.
Після війни Грицько Бойко став студентом українського відділу літературного факультету Донецького педагогічного інституту. У 1949 році закінчив його з відзнакою. Кілька років він працював в обласній газеті „Радянська Донеччина” та літературним консультантом Донецької філії Спілки письменників України.
Початком своєї літературної діяльності Г. Бойко вважав 1950 рік, коли в Донецькому обласному видавництві вийшла його перша збірка віршів „Моя Донеччина”
Грицька Бойка справедливо можна назвати неперевершеним майстром сміху в поезії для дітей. Він, як ніхто інший, вмів не просто розважати молодших читачів, а й з теплим, добрим гумором дотепно й незлобливо показати найрізноманітніші вади дитячого характеру. Вереда, замазура, хвалько, брехун, ледар, базіка, невіглас, недотепа, боягуз, підлабузник, задавака, ябеда, роззява, симулянт – ось „знамениті” персонажі його чудових віршів та поем.
Звичайно, Грицько Бойко писав у своїх творах про рідний край – Донеччину, про героїчну працю шахтарів. Це збірки: „Будем шахтарями”, „Ми з Донбасу”, „Шахтарочка”. В інших творах він розповідав дітям про їхніх ровесників за рубежем: „Два хлопчики Сміти”, „Славків гість”, „Діти Чілі”. Є серед написаного Грицьком Бойком і п’єси-казки: „Космічна подорож” та „Про Андрійка і Терпця”. Популярним жанром у поета були також скоромовки-спотиканки та загадки. Вони заставляють сміятися і думати, збуджують цікавість та увагу.
Із захопленням Грицько Бойко працював для дошкільнят. Для них він написав коротенькі веселинки та мініатюри. Вони не тільки бавлять малечу, а й несуть цікаві відомості про життя, природу, допомагають пізнавати довкілля.
Грицько Бойко не тільки поет-гуморист, а й поет-перекладач. Для українських дітей він переклав твори С. Маршака,