Болонський процес очима студентів. 2010р.

Болонський процес очима студентів. 2010р.

На сьогоднішній день, ми живемо в державі, народ якої крізь терни століть, крізь лихоліття голоду та воєн, крізь сумні періоди бездержавності спромігся пронести свою національну ідею та втілити її в життя в кінці ХХ століття. Цей шлях був важким, однак результат вартий всіх витрачених зусиль - Україна здобула не лише незалежність, а й визнання міжнародної спільноти.  

Однак поразки минулого, на жаль, не пройшли безслідно. Навіть неозброєним оком можна помітити, що Україна в деяких моментах відстає від «старших» європейських держав: чи то досвіду не вистачає, чи згуртованості в діях влади, а може час просто такий, однак факт залишається фактом: Україна прагне долучитися до європейської спільноти, однак ще не всі перешкоди на шляху до втілення цієї мети позаду.

 Однією з найважливіших сфер розвитку євроінтеграції є сфера вищої освіти, де вона набула форм Болонського процесу. На сьогодні 46 європейських країн, включно з Україною, є його учасниками. Крім того, значна кількість міжнародних організації підтримують ідеї процесу та сприяють його реалізації.

 Що ж являє собою Болонський процес? Болонський процес - це процес європейських реформ, що спрямований на створення спільної Зони європейської вищої освіти до 2010 року.

 Історія Болонського процесу офіційно розпочалася із підписання Болонської декларації у 1999 році, проте її передісторія сягає 1954 року, коли було підписано Європейську культурну конвенцію, в якій наголошується на необхідності заохочення громадян усіх держав до вивчення мов, історії та культури інших країн і спільної для них культури.

 Ідеї освітньо-культурного об'єднання європейських країн загалом та університетів зокрема отримали своє продовження у Великій Хартії університетів, що стала фінальним результатом пропозиції, адресованої Болонським університетом у 1986 році усім найстаршим європейським університетам

Ідея Великої Хартії була сприйнята з ентузіазмом.

 Протягом зустрічі у Болоні у 1987 році делегати 80 Європейських університетів обрали 8 членів правління. Велика Хартія, проект якої був створений у січні 1988 року у Барселоні, була підписана всіма ректорами, що зібралися у Болоні 18 вересня 1988 року для відзначення 900-ї річниці Болонського університету, що вважається найстаршим університетом Європи. «Європа вже існує, її мешканці поділяли спільні інституції, до яких належать і університети, протягом століть. Університети є інтелектуальними центрами минулого та майбутнього, що мають спільні цілі та методологію здобуття знань - чи то практичних, чи теоретичних», - з такою промовою виступили представники Болонського університету на святкуванні.

 Процес, що наштовхнув на ідею створення Великої Хартії, був особливо важливим. Хартія не була представлена політичною владою, а була розроблена у стінах університетів. Вона спирається на фундаментальні цінності європейських університетських традицій, проте сприяє зміцненню зв'язків між вищими навчальними закладами в усьому світі, долучаючи до процесів,започаткованих у ній, неєвропейські університети.

 Таким чином, Болонський процес – міжурядова європейська реформа із власною передісторією, здобутками та перспективами на майбутнє.

 Згідно з цілями Болонського процесу до 2010 року освітні системи країн-учасниць Болонського процесу повинні бути змінені, щоб сприяти: полегшеному переїзду громадян з метою подальшого навчання чи працевлаштування у Зоні європейської вищої освіти; зростанню привабливості європейської вищої освіти; розширенню Європи та забезпеченню її подальшого розвитку як стабільного, мирного, толерантного суспільства.

Слід зазначити, що Болонський процес не передбачає створення повністю ідентичних систем освіти у різних країнах, він призначений лише для зміцнення взаємозв'язків та покращення взаєморозуміння між різними освітніми системами.

Що ж стосується України,

1 2 3 4

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні