Боротьба патриціїв і плебеїв

План

Боротьба патриціїв і плебеїв  

Причини боротьби       

Поява народних (або плебейських) трибунів     

Поява плебейських едилів      

Характер плебейських магістратів   

Інші масові рухи першої половини V ст   

Тимчасове затихання станової боротьби 

Криза 80-х років  

Подальші поступки патриціїв

Три плебісцити Генуция        

Знищення боргового рабства

Реформи Аппія Клавдія

Гней Флавій

Припинення станової боротьби

Підсумки станової боротьби 

 

Боротьба патриціїв і плебеїв

Причини боротьби

Якщо деякі неясні сліди станової боротьби можна констатувати вже в VI ст (так звана «реформа Сервія Тулію»), то після падіння царської влади і утворення патриціанської республіки ця боротьба повинна була сильно загостритися. Тепер обидва стани стояли лицем до лиця, без. всяких «буферів» у вигляді патріархальної монархії як пережитку племінного демократизму. І якщо боротьба проти тиранення етруських завойовників тимчасово могла об'єднати патриціїв і плебеїв, то тепер цей об'єднуючий момент зник. . Патриції відкрито стояли у влади, і вони не могли не використовувати її для своїх вузько станових інтересів. Саме тепер завершується те, що почалося ще в царську епоху «замикання» патриціату, остаточне перетворення його з «римського народу» в привілейовану аристократичну групу.

Одночасно йде швидкий процес соціальної диференціації у плебеїв. Він не затримувався, як у патриціїв, системою родових стосунків і громадським землеволодінням. Плебейська індивідуальна власність допускала широкі можливості її концентрації в руках окремих сімей

Зціди плебеїв виділяється багата верхівка. «Завдяки своїй все зростаючій чисельності, — писав Енгельс, — своїй військовій виучці і озброєнню вони зробилися грізною силою, що протистоїть старому populus, тепер міцно захищеному від всякого приросту за рахунок прийшлих елементів. Додатково до цього, земельна власність була, мабуть, майже рівномірно розподілена між populus і плебсом, тоді як торгівельне і промислове багатство, що втім ще не сильно розвинулося, переважно було в руках плебсу». *

З самого початку республіки, впродовж більш ніж двох століть, йшла запекла боротьба між римськими станами, то затихаючи, то знов розгораючись яскравим полум'ям. Центр тяжіння цієї боротьби в різні періоди лежав в різних речах, але в цілому можна прийняти, що спір йшов про три питання: про рівняння в політичних правах, про боргову кабалу і про доступ до общинно-державної землі { аger publicus). Що стосується першого моменту, то ми не можемо ігнорувати його значення вже з найперших років республіки, хоча, як побачимо нижче, багато деталей є тут недостовірними. Складніше йде справа з двома іншими питаннями. Більшість сучасних дослідників заперечують масову заборгованість плебсу і гостроту аграрного питання для раннього періоду республіки. Проте це робиться без достатньої підстави, Хоча багато що перенесене тут традицією з пізнішої епохи в ранню, ми не маємо підстав огулом відкидати всі свідчення літературних джерел і заперечувати заборгованість плебеїв вже в ранньореспубліканську епоху. Боргове право в незвичайно суворій формі відбилося в «Законах XII таблиць», пам'ятнику середини V ст, причому в одній з найавтентичніших його частин (III таблиця).

1 2 3 4 5 6 7 8