Боротьба патриціїв і плебеїв

плебейської бідноти, але і для римської общини в цілому. Роль закону Петелія і Папірія до певної міри аналогічна відміні боргового рабства, проведеній Солоном в Афінах. І в Римі і в Афінах знищення боргового рабства створювало принципово новий, античний шлях розвитку рабовласницького суспільства, різко відмінний від східного шляху. Рабовласницький колектив — поліс — отримував таким шляхом внутрішню єдність і силу. Антагонізм між надалі почав розгортатися не усередині общини, не між громадянами, а поза нею, між громадянами і рабами-іноземцями.

Підсумки станової боротьби

Основним підсумком боротьби між патриціями і плебеями була ліквідація олігархічної республіки патриціїв як пережитку родових стосунків і створення в принципі демократичної рабовласницької держави, поліса. З цієї точки зору боротьба плебеїв з патриціями була революцією проти родових буд і закінчилася його руйнуванням. Абсолютно ясно про це говорить Енгельс: «Вище ми розгледіли окремо три головні форми, в яких держава піднімається на розвалинах родових буд. Афіни є найчистішими, найбільш класичну форму: тут держава виникає безпосередньо і переважно з класових протилежностей, що розвиваються усередині самого родового суспільства. У Римі родове суспільство перетворюється на замкнуту аристократію, оточену багаточисельним, таким, що стоїть поза цим суспільством, безправним, але таким, що несе обов'язки плебсом; перемога плебсу висаджує старих родових буд і на його розвалинах споруджує державу, в якій скоро абсолютно розчиняються і родова аристократія і плебс»


1 2 3 4 5 6 7 8