Брусилівський прорив

ПЛАН 

  1. Брусилівский прорив 1916 року. Сучасна оцінка Брусиловського прориву
  2. Героїчні постаті Брусиловського прориву.

 

1. У відповідності з рішенням конференції держав Антанти російське командування планувало у середині червня 1916 року великий наступ на всіх фронтах. За директивою Ставки головний удар повинні були завдати війська Західного фронту з району Молодечно на Вільно. Допоміжний удар планувався на Південно-Західному фронті з району Рівного на Луцьк. Але в ході операції вирішальна роль реально перейшла до Південно-Західного фронту.

  У травні 1916 року, коли у важке становище потрапили італійські війська в районі Терентино, союзники звернулися до Росії з проханням прискорити початок наступу. Ставка вирішила розпочати наступ Південно-Західного фронту на два тижні раніше наміченого строку. Командуючий фронтом генерал Олексій Брусилов вирішив замість звичного удару на одному напрямі завдати кілька сильних ударів кожною з чотирьох армій фронту з метою зв'язати резерви противника. Наступ розпочався на всьому фронті 4 червня (22 травня за старим стилем).

  Головна роль відводилася правофланговій 8-ій армії генерала Антона Каледіна, яка діяла на 185-кілометровій ділянці фронту від Маюничів до Детиничів, маючи у своєму складі 13 піхотних і 7 кавалерійських дивізій (170 тисяч бійців і 582 гармати). Противником по той бік фронту була 4-а австрійська армія ерцгерцога Йосипа-Фердинанда в складі 12 піхотних і 4 кавалерійських дивізій (116 тисяч бійців і 548 гармат). Для головного удару на 16-кілометровому фронті Носовичі—Корито в загальному напрямку на Луцьк були зосереджені два ударних корпуси (4-ий і 8-ий) в складі 80 батальйонів і 257 гармат

  В результаті артилерійської підготовки, яка тривала 29 годин, були зруйновані укріплення і частково нейтралізована артилерія противника. Вранці 5 червня російські дивізії почали штурм, прорвали оборону і, переслідуючи австрійські частини, 7 червня оволоділи Луцьком. Було захоплено багато полонених, боєприпасів та різного військового спорядження. 8 червня після форсування ріки Стир був введений для розвитку успіху на ковельському напрямі 5-ий сибірський корпус. Продовжуючи наступ, з'єднання 8-ої армії вийшли до 12 червня на лінію Колки—Переспа—Лаврів.

  Однак на правому фланзі, в районі Рафалівки, два кавалерійських корпуси (5-ий і 30-ий) тупцювали на місці і не змогли прорватися далі на Ковель. В цей час в районі залізниці на Ковель вперше з'явилися дві німецькі дивізії, перекинуті із Північного фронту. Слідом за ними в районі Киселина розгорнувся 10-ий німецький корпус, перекинутий з Франції. Наполегливими контратаками німецькі частини призупинили дальше просування 8-ої армії, яка не мала резервів для розвитку успіху. В той же час Ставка проявляла нерішучість і вагання, міняла завдання, що ставила фронтам. Тому Брусилову довелося тягти 8-у армію в двох напрямах: на Львів, наступаючи на який, 11-а і 7-а армії фронту діяли мляво і вимагали постійної допомоги, і на Ковель, який був вузловим пунктом на шляхах пересування німецьких резервів. В результаті прорив, що здійснювався без чіткої стратегічної ідеї і без зосередження необхідних резервів, фактично захлинувся.

  Оскільки найбільший успіх був досягнутий на Луцькому напрямі, де прорив все ж таки досягав до 60 км в глибину, Ставка передала Південно-Західному фронту 3-ю армію (в районі Пінська). Брусилов,

1 2 3 4

Схожі роботи