Брусилівський прорив

плануючи дальші операції, наказав 3-ій армії наступати своїм лівим флангом для оволодіння районом Городок—Маневичі—Галузія. 8-а армія завдавала головний удар на Ковель, допоміжний — на Володимир-Волинський. Інші армії також одержали свої завдання. Наступ розпочався 5 липня. З'єднання 8-ої і 3-ьої армій, просуваючись на захід, зайняли на 14 липня лінію по річці Стохід від Любешова до залізниці Ковель—Луцьк, закріпившись у деяких місцях на лівому березі Стоходу. Але німецьке командування встигло на цей час створити потужну систему оборони. Цим фактично закінчилася операція прориву. Почалася нова фаза боротьби — ряд тривалих битв на Стоході.

  Ставка направила на Південно-Західний фронт свій резерв — гвардійські корпуси (два піхотних і один кавалерійський). У середині липня гвардія прибула до Луцька і разом з двома корпусами 8-ої армії утворили Особливу армію під командуванням генерала Безобразова. Нова армія розташувалася на ділянці між 3-ьою і 8-ою арміями. 28 липня почався новий наступ Південно-Західного фронту. 3-я армія повинна була атакувати Ковель із сходу і півночі, Особлива армія — з півдня по обидва боки залізниці Рівне—Ковель. 8-а армія готувалася оволодіти Володимир-Волинським. Проте ці завдання не були виконані. Весь наступ вилився в ряд атак сильно укріплених болотистих дефіле на Стоході і після чотирьох днів заглох без будь-якого позитивного результату. Повторні атаки 9 серпня також закінчилися невдало. Обидві сторони зберегли тут своє попереднє становище і втяглися в затяжні бої на Стоході, що було характерним для позиційної війни.

  Літній наступ Південно-Західного фронту відтягнув на себе значні сили центральних джерел, які перекинули на Схід війська з Франції та Італії. Це була реальна допомога союзникам

Але наступ цей тягнув за собою великі втрати, які визначалися цифрою 497 тисяч чоловік. Серед багатьох тисяч вбитих і покалічених в цій битві чималий відсоток становили українці. Потерпіло від бойових дій і місцеве населення.

  Ще через багато років після закінчення війни місцеві селяни знаходили на полях залишки боєприпасів, осколки, шрапнель, деталі добротних німецьких бліндажів. Сьогодні уже немає в живих тих, хто пам'ятав ті далекі події. Лише де-не-де збереглися поодинокі пам'ятники. Зокрема, на цвинтарі біля села Ромашівки могили воїнів російської армії, в селі Свидники пам'ятник загиблим німецьким солдатам. Долею судилося так, що наш край двічі у ХХ столітті став театром воєнних дій, де розгорталися стратегічні операції могутніх армій великих держав. Пам'ять жертв буремного ХХ століття зобов'язує нащадків зробити все, щоб вогонь війни більше ніколи не прийшов на нашу землю, щоб завжди було мирне небо над незалежною Україною.

2. Про талант цієї людини знають військові усього світу, адже генерал Олексій Брусилов є автором військової операції, яка могла змінити долю Першої світової війни. І назавжди ввійшла в усі підручники з тактики та стратегії військових дій саме під назвою “Брусилівського прориву”. . .

1916 рік. Царська Росія зазнавала однієї поразки за другою. Нерішучий цар Микола II під тиском громадськості нарешті вирішив замінити командуючих фронтами: 17 березня 1916 р. замість старого та хворого генерала Миколи Іванова головнокомандуючим Південно-Західним фронтом призначений генерал від кавалерії Олексій Брусилов. На початку Першої світової війни він командував14-им армійським корпусом, штаб якого розташовувався на Поділлі, у Вінниці.

Цікавий

1 2 3 4

Схожі роботи