Будова, властивості і способи випробування металів

ілюмінаційним тубусом, візуальним тубусом, предметним столиком, механізмом грубої і точної наводки на фокус) та нижнього корпуса з основою.

Схема ходу променів у мікроскопі. Освітлювальний пристрій складається з лампи, конденсора і відкидних світофільтрів (зеленого, жовтого, синього та оранжевого), кожен з яких можна встановити у світловий потік. Далі світло потрапляє в ілюмінаційний тубус, який складається з поляризатора (встановлюється для спостережень у поляризованому світлі неметалічних включень на шліфах), напівматової пластинки, лінз, апертурної та польової діафрагм. Від ілюмінаційного тубуса пучок паралельних променів потрапляє на плосйу скляну пластинку. Частина пучка проходить крізь пластинку і втрачається (поглинається стінками мікроскопа), а друга частина відбивається,

проходить крізь лінзи об'єктива і потрапляє на поверхню шліфа. Промені, відбиті поверхнею шліфа в напрямі об'єктива, знову проходять крізь нього, пластинку і відбивною призмою спрямовуються до лінз окуляра, через який і проводять візуальний розгляд шліфів.

Для фотографування шліфів призму відсувають, тоді промені проходять крізь фотоокуляр, фотозатвор і дзеркалом відбиваються на матове скло фотокамери.

Набір змінних об'єктивів та окулярів до мікроскопа МИМ-6 дає можливість діставати збільшення від X 63 до X 1425.

Під дією реактивів при травленні метал по границях зерен розчиняється сильніше, внаслідок чого там утворюються заглиблення — мікроборозенки. Промені світла в них розсіюються, тому границі зерен під мікроскопом темніші; промені від плоскої поверхні зерен відбиваються, і кожне зерно па шліфі здається світлим, при цьому часто спостерігається різне забарвлення зерен, що пояснюється різною розчинністю їх внаслідок анізотропності.

Поряд із звичайним світловим мікроскопом широко застосовують електронний мікроскоп, в якому замість світлових променів використовуються електронні; ці промені випромінює розжарена вольфрамова спіраль. Електронний мікроскоп забезпечує електронно-оптичне збільшення в кілька тисяч і десятків тисяч разів.

Рентгеноструктурний аналіз дає можливість визначити типи кристалічних решіток металів і сплавів, а також їхні параметри

Визначення структури металів і сплавів, розміщення атомів у кристалічній решітці та вимірювання відстаней між ними основані на дифракції рентгенівських променів рядами атомів у кристалі, тому що довжина хвиль цих променів сумірна з міжатом­ними відстанями в кристалах. Знаючи довжину хвилі рентгенівського проміння, можна обчислити відстань між атомами в кристалі і побудувати модель розташування атомів. На сьогодні вже вивчено будову майже всіх металів, багатьох сплавів та мінералів.

Рентгенівський контроль полягає в проникненні рентгенівських променів крізь тіла, непрозорі для видимого світла. Проходячи крізь метали, рентгенівські промені частково поглинаються, причому суцільним металом промені сильніше поглинаються, ніж у тих ділянках, де є газові і шлакові включення або тріщини. Величину, форму і вид цих дефектів можна спостерігати на світному екрані, встановленому по ходу променів за досліджуваною деталлю. Оскільки рентгенівське проміння діє на фотографічну емульсію подібно світловому, то світний екран можна замінити касетою з фото­графічною пластинкою або плівкою і одержати знімок досліджуваного об'єкта. Отже, рентгенівським дослідженням можна виявити всередині деталі навіть мікроскопічні дефекти.

Дефектоскопія. Магнітну дефектоскопію застосовують для виявлення дефектів у деталях: тріщин, волосовий, пузирів, неметалічних включень і т. п. В умовах змінного навантаження вони стають дуже небезпечними, тому що знижують динамічну міцність деталей.

Магнітне випробування складається з трьох основних операцій:

намагнічування виробів, покриття їх феромагнітним порошком, зовнішнього огляду і розмагнічування виробів.

У намагнічених виробів з дефектами магнітні силові лінії, намагаючись обігнути

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні