Будова землі

чином, за рахунок розпаду радіоактивних елементів, що входять до складу ядра.

Ядро Землі — поки що загадка для науки. З певною ймовірністю можна говорити про його радіус — 3500 км, температуру — 4000-5000 °С, хімічний склад — переважно залізо й нікель.

Земна кора разом із верхньою частиною мантії називається літосферою (від грец. litos — камінь). Її товщина сягає 50-70 км під океанами, 100-200 км під материками. Під літосферою знаходиться розм'якшений пластичний шар мантії — астеносфера (від грец. astenes — слабкий). Учені вважають, що літосфера розділена глибинними розломами на блоки або літосферні плити різного розміру. Ці плити повільно переміщуються по астеносфері одна щодо іншої. Всі великі плити, крім Тихоокеанської, несуть на собі і материки, і ложа океанів. У місцях, де плити сходяться, відбувається їхнє зіткнення, одна плита насувається на іншу, при цьому утворюються гірські пояси, глибоководні жолоби, острівні дуги. Яскраві приклади таких утворень — острови і жолоби на сході Азії, де відбувається зіткнення Євразійської і Тихоокеанської літосферних плит.

Переміщення плит учені пов'язують із рухом речовини в мантії. Які ж сили пересувають літосферні плити? Це — внутрішні сили Землі, джерелом яких є енергія розпаду радіоактивних елементів, що входять до складу ядра Землі.

Границі літосферних плит знаходяться як у місцях їхнього розриву, так і в місцях зіткнення. Це — рухомі ділянки земної кори, де знаходиться більшість діючих вулканів і часто відбуваються землетруси. Ці ділянки утворюють сейсмічні пояси Землі. До них належать райони Тихоокеанського узбережжя, Середземномор'я, середньої частини Атлантичного океану. Найбільшим сейсмічним поясом Землі є Тихоокеанський вулканічний пояс, або, як його часто називають

Тихоокеанське «вогняне кільце».

Чим більша відстань від границь рухомих ділянок до центру плити, тим стійкішими стають ділянки земної кори. Київ, наприклад, знаходиться досить далеко від границь Євразійської плити, тому ця територія вважається цілком сейсмостійкою.

Землетруси — це поштовхи і коливання земної поверхні, спричинені розривами і зміщеннями пластів у літосфері. Землетруси на нашій планеті відбуваються постійно — по декілька сотень тисяч щорічно, з них 15--20 належать до сильних (руйнівних). Коливання земної кори фіксуються високочутливими приладами — сейсмографами — на спеціальних станціях. Сила землетрусу оцінюється в балах за ступенем руйнувань на поверхні землі (від 1 до 12 балів т. зв. міжнародної сейсмічної шкали). В Україні землетруси силою до 6-7 балів можливі лише у Карпатах і Кримських горах.

Вулканізм — сукупність процесів і явищ, пов'язаних з виливом магми на земну поверхню. Магму, що вилилася, називають лавою. Разом з лавою при виверженні виділяються різні гази, викидаються тверді продукти. З лави та інших продуктів виверження часто утворюються конусоподібні гори — вулкани. На нашій планеті нараховується приблизно 1000 діючих вулканів; значно більше є згаслих вулканів, про виверження яких не існує історичних відомостей. В Україні згаслі вулкани формують Вулканічний хребет у Карпатах.

Поштовхи земної кори під дном океанів (моретруси) спричиняють появу водних хвиль гігантських розмірів — цунамі (в перекладі з японської — «хвиля в бухті»). Ці хвилі у відкритому океані майже непомітні для кораблів. Але коли шлях цунамі перепиняє узбережжя материка або острови, хвилі обрушуються на сушу з висоти, що досягає ЗО метрів і більше; це призводить до катастрофічних наслідків.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13