Частка - службова частина мови

кваліфікації частки, дотримуємося традиційного погляду і визначаємо її як незмінювану службову частину мови, яка надає цілим реченням, словосполученням чи окремим словам семантичних, емоціонально-експресивних і модальних відтінків або бере участь у формо- та словотворенні. На відміну від прийменників і сполучників, які відповідно виражають залежність між одиницями морфологічного та синтаксичного рівнів, основна функція часток полягає у тому, щоб видозмінювати значення окремих повнозначних слів, словосполучень, речень. Тому їх ще називають модифікаторами.  

Частки також треба відрізняти від вигуків. Якщо перші можуть надавати певних емоційних чи спонукальних відтінків словам або реченням, то другі служать для  безпосереднього вираження різних емоцій і волевиявлень. Не слід змішувати частки також з модальними словами, що характеризуються більшою самостійністю з лексичного боку і служать для вираження суб’єктивно-об’єктивного ставлення того, хто говорить, до висловленого.

Частки, як і всі інші службові слова, самостійно членами речення не бувають. Формотворчі частки та заперечні разом з дієсловами можуть формувати тип присудка. Наприклад: Нехай огонь, що в бурі не потух, благословляє бунтівничий плуг (Рил. ); Як же тебе не проклинати, Лукавая доле (Шевч. ).

Окремі частки, наприклад, стверджувальні, заперечні, питальні та деякі інші можуть виступати еквівалентами цілих висловлювань. Наприклад: – Ну, гаразд. Влада, кажете, українська, а земля чия? (Довж. ); – Це ж її хата? – Так. . . (Мирн. ).

 

2
Характеристика часток за походженням, будовою та місцем у реченні

За своєю формальною структурою частки досить неоднорідні, бо формувалися протягом тривалого часу на основі різних частин мови. Сучасна українська мова засвоїла більшість давньоукраїнських часток, наприклад, заперечні не, ні, підсилювальні же, ж, бо,  питальну чи, видільну тільки та деякі ін.   Паралельно з кількісним розширенням складу часток відбувався процес їхньої диференціації, функціонально-семантичного збагачення. З’явилися означальні частки: саме, якраз, справді, просто; кількісні: мало, трохи, ледве, майже; спонукальні: ну, годі, давай та ін. В українській мові виникло чимало нових словотворчих часток таких, як: будь-, -небудь, казна-, хтозна-. Отже, сучасна система часток – наслідок довготривалого історичного процесу.

За походженням частки поділяються на первинні (непохідні) і вторинні (похідні). До первинних часток належать ті, які в сучасній українській мові не виявляють ні словотвірних зв’язків, ні формальних співвідношень з іншими  частинами мови. Прикладами первинних часток є: не, ні, же, ж, бо, но, ну, он та деякі інші: Он глянь, – у тім раї, що ти покидаєш, Латану свитину з каліки знімають (Шевч. ).

Проте більшість у мові становлять вторинні (похідні) частки. Похідними  вважаються ті, що зберігають структурно-семантичний зв’язок  зі словами інших частин мови. Утворюються вторинні частки шляхом партикуляції (перехід у частку).

Найчисельнішою є група відприслівникових часток: прямо, рівно, точно, просто, приблизно, вже, куди, там, тут, як та ін. Наприклад: Я нічого не думав, а просто милувався краєвидом (Коц. ). Часток, співвідносних з іншими частинами мови, налічується порівняно небагато. Серед них розрізняють: відзайменникового походження: воно, це, собі, тобі, наприклад: Жив собі багатий пан (Нар. тв. ); віддієслівного походження: знай,  дай, давай, мовляв, бач, було, наприклад: Люди знай їздили по шляху (Мирн. ); частки, співвідносні із сполучниками: та, і, й, а, бо, наприклад: Чогось уже і ти

1 2 3 4 5 6 7 8

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні