Частка - службова частина мови

частки.

До першої групи часток належать:

1. Вказівні, що виконують вказівну функцію: ось, он, онде, от, це, оце, то, ото, воно. Наприклад:  Понад лісом грають ворони, – значить, от уже й весна (Рил. ).

2. Означальні, які вживаються для увиразнення значення окремих повнозначних слів: якраз, саме, справді, точно, власне, рівно. Наприклад: Сонце власне запало за сам вершок Чорної гори і червоним світлом обляло широкий край небозводу (Фр. ).

3. Кількісно-означальні – вказують на кількісну неповноту, приблизність, часткову невідповідність між значенням слова й означуваним поняттям: майже, приблизно, мало не, трохи, ледве, трохи не. Наприклад: Убраний Лев у полотняну одежу і в ясно-сиву, майже білу свиту. . . (Л. Укр. ).

4. Обмежувально-видільні, що служать для виділення окремого слова в реченні: тільки, тільки не, лише, лиш, лишень, хоч, хоча, хоч і, хоча б. Наприклад: Ви хоч би поглядом ще раз зігрійте Нашу схололу спізнілу любов (Гал. ).

5. Підсилювальні, що підсилюють значення повнозначних слів: і, й, та, таки, ще, навіть, вже, аж, ж, же, бо. Наприклад: Ще кохання прийде, може аж після нашої смерті (Гал. ).

Частки, що виражають модальні відтінки, поділяються на:

1. Власне модальні, що вносять у висловлювання сумнів, припущення або впевненість щодо можливості повідомлюваного: мов, мовби, мабуть, мовляв, наче, навряд, навряд чи, ніби, ба, ну. Наприклад: Небо внизу над лісами делікатно блакитне, а подекуди ніби зелене. . . А на горах вершки наче куряться димом та парою. . . (Неч. -Лев. )

2. Стверджувальні, які підтверджують висловлену думку, стверджують наявність якогось факту чи явища, або вказують на те, що мовець повністю згоден з повідомлюваним: так, еге, атож, аякже, авжеж. Наприклад: Так! Осінь – творчий спокій довгожданий, а не безсилля, не журба, не тлінь (Рил. ).

3. Заперечні – виражають заперечення. Заперечуватися може будь-що: предмет, явище, ознака, дія і т. ін. : не, ні, ані. Наприклад: Тоді ще не знав я, що все проходить, все минає, забувається й губиться в невпинній зміні годин (Ст. ).

4. Питальні, що використовуються для оформлення питальних речень, яким також можуть надавати відтінків сумніву, здивування, недовір’я: чи, хіба, невже, що за. Наприклад: Чи довго буде ще мені В оцій незамкнутій тюрмі. . . Нудити світом? (Шевч. ).

5. Модально-вольові, або спонукальні, що виражають спонукання, наказ, побажання тощо: хай, нехай, би, б, ну, давай, бодай, годі. Наприклад: Які б не були мудрі чужі мислі, вони не повинні нам замінювати власного мислення (Цюп. ).

Нарешті, третя група часток включає:

1. Емоційно-експресивні, або окличні частки, які вживаються переважно в окличних реченнях і увиразнюють емоційну оцінку висловлення: як, який, що за, що то за. Наприклад:  Як чудово сказано! (Цюп. ).

2. Експресивно-підсилювальні частки, підсилюючи виразність мовлення, разом з тим служать для емоційного виділення слова: о, ой, ну, просто, от уже, куди, куди там, де там, все, адже, адже ж. Наприклад: А дівчина та куди мудріша за пана була. . . (Нар. тв. ).

Зауважимо, що не всі вчені послідовно виділяють такі групи часток. Дехто, наприклад, фразові частки ототожнює

1 2 3 4 5 6 7 8

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні