Частка - службова частина мови

Разом пишуться словотворчі: аби-, де-, не-, ні-, ані-, чи-, що-, -сь та формотворчі: най-, як-, що-, -ся, -сь частки у складі різних частин мови: абикуди, анітрохи, щогодини, небагато, невинний, котрийсь, якнайдорожче, вітатися. Якщо між часткою і займенником ставиться прийменник, то всі слова пишуться окремо: аби з чого, ні з якими.   Частка  що може стояти і після слова, до якого відноситься, тоді вона пишеться окремо: хіба що, поки що, тільки що.

2. Разом пишуться і словотворчі частки би, б, же, ж, що, то у складі сполучників або інших часток: якби, ніби, немовбито, адже, абощо, атож, авжеж (але: адже ж, отже ж).

3. Через дефіс пишуться словотворчі частки будь-, -небудь, казна-, хтозна-, за допомогою яких утворюються займенники і прислівники: будь-хто, який-небудь, казна-де, хтозна-як.

4. Через дефіс пишуться також і частки -бо, -но, -то, -от, -таки, коли вони виділяють значення окремого слова і стоять безпосередньо після нього: зроби-но, якось-то, як-от, важкий-таки. Якщо ж між часткою та словом, до якого вона приєднується, стоїть інша частка, то всі три слова пишуться окремо: зроби ж но, якось би то. Частка -таки пишеться окремо ще й у тих випадках, коли стоїть перед словом, якого стосується: таки зустрів, таки виконав.

5. Формотворчі частки хай, нехай, би, б, за допомогою яких утворюються форми наказового і умовного способу, пишуться окремо: хай зростають, нехай приїдуть, купив би, приготувала б.  

Щодо інших часток, які виражають смислові, модальні чи емоційно-експресивні відтінки, то вони пишуться окремо від інших слів. При цьому вчені передусім наголошують на роздільному написанні підсилювальних часток же, ж, вказівних то, от та деяких інших, наприклад: коли ж, зробив же, то сестра моя, от мурована церква.

Написання не разом чи окремо з різними частинами мови залежить від того, чим виступає не – часткою при певній частині мови чи префіксом у слові. Якщо не є заперечною часткою, то вона завжди пишеться окремо від тих слів, зміст яких заперечує, коли ж не вживається як префікс, то пишеться разом

 

8. Особливості вживання часток

З функціонуванням часток пов’язується виділення того чи іншого факту у повідомленні, який мовець уважає провідним, або видозмінюється граматична форма слова з метою видозміни змісту висловлювання: Пор. : Чи не дасть бог милосердний Хоч на старість волі? Пішов би я в Україну, Пішов би додому. . . (Шевч. ) і Дасть бог милосердний на старість волі. Пішов я в Україну, пішов я додому. . .

Більшість часток в українській мові, особливо похідних, є однозначними: все, властиво, ге, знай, ледве, мов, наче, справді, тож та ін. М. В. Леонова про це говорить так: “Оскільки частки уточнюють повідомлення усього висловлювання чи його компонента, то їм не властивий, на відміну від інших службових слів, полісемантизм. Лише частка не має багато значень”. Беззаперечно погодитися з такою думкою важко, так як у мові відомо значно більше часток, що мають по декілька значень, які фіксуються у словникових статтях у порядку зменшення їх функціонального навантаження. Наприклад: то, ось, тільки, ну, ні, нехай, так, хіба, хоч та ін.

1 2 3 4 5 6 7 8

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні