Частка - службова частина мови

Наприклад, частка як може вживатися у таких значеннях:

1. У значенні дуже, надзвичайно: Як солодко грає. . . (Л. Укр. ).

2. Для вираження здивування, обурення тощо:  –  Як? – скочив Свирид, то ти пан Гаєвський? (Коц. ).

3. У риторичних запитаннях і окликах у значенні хіба можна, неможливо: Як можна так кривдити людей? (Коц. ).

4. При дієсловах доконаного виду для вираження раптовості дії: Дивлюся, цар підходить До найстаршого. . . та в пику Його як затопить!. . (Шевч. )

5. Для виділення, підсилення висловленого. Переважно з часткою не: – Та про кого ж як не про князя Домініка,  ­– сказала баба (Неч. -Лев. ).

6. У зачинах казок, на початку віршів тощо: Як була собі лисичка, та зробила хатку, та й живе (Нар. тв. ).

Частки беруть участь у творенні різних комунікативних типів речень. У розповідному реченні за допомогою часток реалізуються два основних модальних завдання ствердження (так, авжеж, аякже, атож) і заперечення (ні, не). Ці частки, крім не, завжди стоять на початку речення. Наприклад: Так, не згубив ще я велику мрію, від неї рана в серці зажива (Павл. ); Ні, не може бути щасливою людина, яка не знає джерел своїх радощів і свого щастя

(Сух. ). Досить часто, особливо у діалогічній мові, вони виступають еквівалентами речень: – Ви бували серед смерек узимку, в день сонячний? – Ні (Гонч. ).

Щодо частки не, то вона також має фіксоване місце у структурі речення, зокрема, стоїть у препозиції до дієслова: Не руш, коханий (Л. Укр. ). Частка не може виражати неповне заперечення, якщо стоїть не перед присудком, і, навпаки. Порівняйте: І мрії ткались золото-блакитні, спокійні, тихі, не такі, як літні. . . (Л. Укр. ) та Не гріє сонце на чужині (Шевч. ). Заперечення посилюється, коли частка не стоїть при заперечному займеннику або прислівнику: Нічого не жадаю, тільки жду, щоб знов підняти крону молоду (Павл. ). При подвійному вживанні частки не у дієслівному складеному присудку речення набуває стверджувального характеру: Я люблю тебе, друже, за те, що не можу тебе не любити (Сос. ). Подібне стосується і риторично-питальних речень з часткою не: У слові вже. . . чується мені людина добра. А хіба цього не досить, щоб її шанувати? (Тют. ).

У питальних реченнях комунікативне завдання реалізують питальні частки чи, хіба, невже, які також в основному стоять на початку речення, причому дві останні не тільки виражають питання, а й надають йому відтінку сумніву, недовір'я, здивування: Невже тебе пустив назад “Той, що в скалі сидить?” (Л. Укр. ). Питальні речення можуть також оформлятися за допомогою інших часток, вжитих із питальною інтонацією, таких, як: а, га, ну, справді та деяких ін. Ці частки здебільшого стоять наприкінці речення: – Панич Льольо ставить гуральню? – Та ну? (Коц. ).

Спонукальні речення виражають спонукання до дії через різні волевиявлення. Специфіка часток як реалізаторів спонукальної модальності виявляється в тому, що вони обов’язково входять до складу якоїсь граматичної форми дієслова. Йдеться, зокрема, про модально-вольові частки: хай, нехай, би, б. Наприклад: Хай вони грають, хай вони сяють, хай розсипають вогні самоцвітні!; Промінням ясним, хвилями, буйними, прудкими іскрами, летючими зірками, палкими блискавицями, мечами

1 2 3 4 5 6 7 8

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні