Частки

Через дефіс пишемо:

а) частки -бо, -но, -от, -то, -таки?, коли вони виділяють значення окремого слова: іди?-бо; дава?й-но; ті?льки-но; так-о?т, як-о?т; отаки?й-то, сті?льки-то, ти?м-то, я?кось-то; важки?й-таки, все?-таки, діста?в-таки, та?к-таки.

Примітка 1. Якщо між часткою та словом, до якого її приєднують, стоїть инша частка, всі три слова пишемо окремо: скі?льки ж то (написано), чи?м би то (втішити).

Примітка 2. Частку таки пишемо окремо від тих слів, яких вона стосується, якщо вона стоїть перед ними: Він таки забіг до друга.

б) компоненти будь-, -будь, -не?будь, ка?зна-, хто?зна-, бо?зна- й под. у складі займенників і прислівників (див. § 31, п. 26; § 33, п. З в);

в) частку не, вживану як префікс в іменниках — власних назвах: не-Євро?па, але в загальних — разом: нелюди?на, неісто?та; у філософських творах — через дефіс: не-я, не-матерія.

Б. Формотворчі частки пишемо окремо від инших слів, зокрема:

а) частки хай, нехай, за допомогою яких утворюють форми третьої особи однини й множини наказового способу: Хай живе незалежна Україна! Нехай святиться ім’я Твоє;

б) частку би (б), за допомогою якої утворюють форму умовного способу дієслова: зайшо?в би, пішла? б.

В. Модальні частки теж пишемо окремо, а саме:

а) частку же (ж), що відіграє видільну роль у реченні: Ходи ж зі мною; Він же великий учений;

б) частки то, це, що мають у складі речення значення вказівності або визначальності: Нащо то одній людині стільки грошей? Чи це вже й пожартувати не можна?

 

 

1 2 3

Схожі роботи