Чебрець звичайний

Чебрець звичайний (Thymus serpyllum L. ) Місцеві назви — чепчик, мала материнка, богородська трава, чабер тощо. 3 родини губоцвітих — Labiatae (Lamiaceae).

Ботанічний опис

Невеличкий (5-15 см заввишки) кореневищний напівкущик з численними повзучими дерев'яніючими стеблами. Квітконосні стебла висхідні, безквіткові — повзучі. Листки черешкові, супротивні, дрібні, овальні, цілокраї, по краю до половини листка війчасті. Квітки дрібні, неправильні, зібрані у головчасті щільні верхівкові суцвіття. Оцвітина подвійна. Чашечка чітко двогуба, з короткою волосистою трубочкою та нерівновеликими зубцями, які по краях укриті війками. Верхні зубці чашечки більш-менш однакові, трикутні або ланцетні. Нижні два зубці лінійно-ланцетні, більші за верхні. Віночок (6-8 мм завдовжки) зрослопелюстковий, нечіткодвогубий з виїмчастою верхньою і трилопатевою нижньою губою, звичайно рожево-фіолетовий, рідко білий. Тичинок чотири, які розходяться і видаються з віночка. Маточка одна з чотирилопатевою верхньою зав'яззю, коротким стовпчиком дволопатевою приймочкою. Плід — розпадний горішок. Горішки овальні, дрібні, буро-коричневі.

Росте у хвойних і мішаних Лісах, на узліссях, галявинах, по чагарниках. Світлолюбна рослина. Цвіте у травні — липні. Поширений на Поліссі і в Карпатах. Райони заготівель: Чернігівська, Київська, Житомирська, Волинська, Рівненська, Тернопільська, Львівська, Івано-Франківська області. Запаси сировини значні.

Близькі види

За морфологічними ознаками до чебрецю звичайного близький чебрець Маршаллів (T

Marschallianus Willd. ) Цей вид відрізняється від чебрецю звичайного довгастими або довгасто-еліптичними сидячими листками, при основі трохи війчастими. Суцвіття циліндричне, у нижній частині переривчасте з волохатою квітконосною віссю. Стебла порівняно високі, нечисленні, не утворюють густих дернинок. Віночок частіше блідо-рожевий. Росте в тих же умовах, що і чебрець звичайний.

Практичне використання

Лікарська, ефіроолійна, харчова, медоносна, танідоносна, декоративна, фітомеліоративна рослина. Використовують квітучі гілочки з листками (траву) — Herba Serpilli.

Лікарська рослина. У науковій медицині використовують як антисептичний, відхаркувальний (при бронхітах, коклюші, катарах дихальних шляхів) і глистогінний засіб. Входить до складу препарату «пертусин». Чебрець має високу бактерицидну активність щодо патогенних коків і грибів, широко застосовується як антисептичний і дезинфікуючий засіб. Застосовують його також як болезаспокійливий засіб при радикулітах, невритах, ревматизмі, для ароматичних ванн.

У народній медицині чебрецем здавна користуються при дизентерії, болях у животі, спазмах і судорогах, жіночих хворобах, безсонні, простудних хворобах, виразках шлунка, хворобах серця і нервових хворобах, як сечогінний засіб при набряках, хворобах печінки, недокрів'ї, маткових кровотечах, порушенні обміну речовин, туберкульозі легень, зовнішньо — для примочок, загоювання ран і опіків. Чебрець містить ефірні олії (0,8-1,2%), основним компонентом яких є тимол. Його широко застосовують у парфумерії, косметиці та миловарінні.

Як харчова рослина. Листки чебрецю використовують у харчовій промисловості для ароматизації ковбас, сиру, соусів, оцту, кондитерських виробів, для приготування лікерів, при маринуванні овочів, як приправу до салатів, м'ясних і рибних страв. Молоді пагони містять вітамін С (54,5 мг%), кислоти, мінеральні солі, білкові речовини.

Медонос. Чебреці — добрі літні медоноси, їх квітки протягом усього дня виділяють нектар, кожна бджолина сім'я збирає за сприятливих умов до 15-20 кг меду за сезон. Мед ароматний, приємний на смак. Нектаропродуктивність чебрецю в культурі (Полтавська область) становить 140 кг цукру з 1 га при густоті 8300 рослин

1 2 3