Чебрець звичайний

на гектарі.

Інші використання. Чебреці містять таніди. Їх використовують як домішку до інших дубителів для пом'якшення шкур.

Чебреці — дуже декоративні рослина, придатні для декорування сухих сонячних місць, а також для закріплення поверхні крутосхилів.

Збирання, переробка та зберігання

Збирають квітучі пагони у період цвітіння, тільки зрізуючи їх гострим ножем, ножицями або секатором. Зривати пагони не можна, бо при цьому рослина виривається з коренями.

Чебрець переважно розмножується насінням, тому дуже важливо наслідувати заповіт Носаля — збираючи сировину, залишати найкращі рослини для відновлення (і не менш, як кожну десяту).

Зібрану траву сушать у затінку, під наметами, на горищах під залізним дахом, розстилаючи тонким шаром на тканині чи папері. Просушену сировину пропускають крізь решета і сортують. Суху траву пакують у тюки по 50-75 кг або мішки по 20-25 кг і зберігають окремо у сухому, добре провітрюваному приміщенні.

Чебрець можна розмножувати штучно як насінням, так і вегетативно.

Хімічний склад. Трава чебрецю звичайного містить ефірну олію (0,8—1,2%), флавоноїди (лютео­лін, лютеолін-7-глюкозид, лютео-лін-7-диглюкозид), тритерпенові (урсолова, олеанолова, тимунова), оксикоричні і інші кислоти. До складу ефірної олії входять тимол (до 42%), карвакрол, ци­мол, пінен, борнеол, каріофілен, ліналоол і інші терпеноїди.

Фармакологічні властивості і ви­користання. У науковій медицині використовують тимол і пертусин

Зовнішньо тимол застосовують для дезинфекції ротової порож­нини, зіву й носоглотки, для лі­кування грибкових уражень шкі­ри, у стоматологічній практи­ці. Всередину його призначають як антисептичний засіб при по­носах і метеоризмі для змен­шення бродіння в кишечнику і як глистогінний засіб при анкілостомідозі, трихоцефальозі та некаторозі. Пертусин застосову­ють як відхаркувальний засіб при бронхітах і коклюші. Гале­нові препарати чебрецю звичай­ного використовують при тих же захворюваннях, що й пре­парати чебрецю плазкого.  

Лікарські форми і застосування.

1. Пертусин (Pertussinum) приймають по 1 сто­ловій ложці (дітям — від половини чай­ної до 1 десертної ложки) 3 рази на день.

2. Тимол (Thymolum) застосову­ють для дезинфекції ротової порожни­ни, зіву й носоглотки (полоскання 0,05—0,1%-ним розчином), для лікування епі­дермофітії і актиномікозу (в останньо­му випадку здебільшого застосовують 10%-ний масляний розчин тимолу, яким заповнюють широко розтяту по­рожнину абсцесів), для знеболювання дентину (у складі рідини Гартмана), при поносах і метеоризмі (приймають всередину по 0,1 г 2—3 рази на день) і як глистогінний засіб. При анкілостомідозі за 1—2 дні до лікування, під час лікування і протягом 1—2 днів після лі­кування призначають напіврідкі страви без жирів і алкоголю. Напередодні лікування дають сольове проносне. Зранку в день лікування натщесерце дають тимол в капсулах або в порошку з цукром в таких добових дозах: дітям віком 2—5 років — 0,2—0,5 г, 6—8 ро­ків — 0,6—0,8 г, 9—10 років— 1 — 1,2 г, 11 — 15 років— 1,2—2 г, у віці 16—20 років —2,5—3 г, 21—50 років — 4 г, старішим 50 років — 3 г. Дітям віком до 2 років тимол не призначають. Добові дози ділять на 4 частини і дають одну за другою з перервами 15—20 хвилин. Через півтори години дають сольове проносне. Лікування проводять 3 дні підряд.

1 2 3