Чому мусульманину важко стати християнином

“Ісус” в Корані вийшло “І’са” цим самим заради звучання було спотворено ім’я, котре вище всіх імен. З цього поетичного принципу і виникло у арабів релігійне почуття, викликане проникливим звучанням і виразним читанням, а не систематичною логікою. Наше Євангеліє збудоване за зовсім іншим принципом. Воно написане не в віршованій формі а в прозі і потребує поглиблених роздумів та розуміння. Про Коран стверджують що він написаний прекраснішою мовою Бога, а Біблія навпаки існує лишень в нескладному арабському перекладі. І Євангеліє звучить для мусульман по-чужому в той час як Коран подібний світлому віршу складеному самим Аллахом що знаходиться на недосяжній висоті для всього до цих днів написаного.

З цього видно, чому мусульманину не так просто зрозуміти Біблію і чому йому не так легко визнати її як основу свого світобачення. Він не чує в ній стрімкого поклику і її читання рідко збуджує в ньому розумовий процес чи вольове рішення.

В зв’язку з цим у місіонерстві (катехізації) необхідно навчитись мислити з точки зору мусульман і поступово пробудити в них християнський метод мислення і християнську свідомість. Благословенні Богом ті проповідники, що пропонують не тільки холодні догматичні проповіді, а ще й несучі благовістя з поривами почуттів так як розуміння арабам приходе не через розум а через серце.

Поступовий крах влади родини.

Наступним бар’єром котрий стримує мусульманина від рішення прийняти християнство є його прив’язаність до великої сім’ї. На даний час багато арабських країн стоять на шляху переходу від родинного виховання до індивідуального

Осмислення свого “я” в деяких арабів поступово народжується під впливом західного матеріалізму. В цьому складному процесі сім’ї переживають кризу. До цих пір з під впливу родини виходили лишень одиниці, так як більшість себе ще мислить в оточенні своїх батьків, братів та сестер. Часто молодий мусульманин одружується не на тій дівчині котру кохає, а бере ту котру “запропонує” йому його сім’я. Так як і віросповідання – є справою всієї родини, а не результатом рішення однієї особистості. А якщо мусульманин залишить свою стару віру, то це буде не тільки великим соромом для всієї родини але в першу чергу для нього самого означає відділення від звичного для нього “Ми” -  сім’ї єдність з якою він відчуває всією своєю душею. Цей процес більш глибокий і протяжний ніж ми можемо собі уявити, і народжує в багатьох мусульман (прозелітів) повну самотність, котра часто приводить їх до повного відчаю, а інколи і до думки про самогубство.

Сучасні школи, університети, фільми, техніка сприяють перелому ісламської культури. Багатоповерхові будинки у великих містах розраховані на сім’ї з 2-4 дітьми і великій родині немає місця. В зв’язку з цим багато мусульман стають самотніми і шукають нову духовну родину та нову основу духовного життя, так що поклик Євангелія сьогодні сприймається ними набагато легше ніж раніше.

Докори совісті прозеліта.

В тому випадку, якщо мусульманин не дивлячись на всі вищезгадані перешкоди  (зазвичай у віці від 18 до 25 років), почне ближче знайомитись з християнством, він відчує себе винним в самому важкому «гріху» ісламу, котрий за його розумінням відповідає гріху проти Св. Духа. Хто ставить людину чи іншого Бога на рівні з Аллахом, той ніколи

1 2 3 4 5 6 7