Чому мусульманину важко стати християнином

не буде прощений (сура «Імрана» 116). І хто залишить іслам той проклятим і вважається пропащим на віки (сура «Імрана» 90).

Так додаються до всіх догматичних, логічних та сімейних перепон ще й докори совісті, стримуючі мусульманина від переходу до християнства.

Іслам – релігія що з’явилась після християнства і котра свідомо йому протистоїть. Людина з такою релігією стає несприйнятливою до Духу Христа. Мусульмани з дитинства мають імунітет, тобто настроєні проти вчення Євангелія, ними керує інший дух.

Практично це означає: якщо мусульманин все ж таки вирішує прийняти християнство, то він знаходиться між двома одкровеннями. І тут неможливий діалог, так як Коран впевнено заявляє, що Аллах продиктував Мухаммеду кришталеву правду. Таким чином, хто свідомо навертається до Євангелія, починає вірити в Ісуса Христа і внутрішньо зв’язує себе з Ним, отримує не тільки нового Господа і Св. Духа, але й стоїть перед необхідністю визнати одкровення Корану неправдивим. Між Кораном і Євангелієм не існує навіть мінімальної згоди в усіх основних питаннях віросповідання, ну хіба що представники обох сторін змінять зміст своїх писань і терпимо віднесуться до догматичних суперечок.

Цей крок до відмови від Корану і визнання його небожественного походження – дуже важкий та складний процес для кожного новонаверненого і цей процес не можна прискорювати. Тут необхідна сила Св. Духа, Котрий веде послідовників Христа по мірі зростання у вірі до все більш яснішого пізнання «духів». Мусульмани, що повірили в Христа, часто намагаються примирити себе з обома джерелами одкровень

В результаті виходить роздвоєння з небезпечними наслідками чи поверхнева віра, котра довго не встоїть.

Навернення до Христа.

Якщо мусульманин детально вивчає Євангеліє, то цього від оточуючих він не приховає. Більшість його друзів спочатку намагатимуться його переконати, потім попереджують про наслідки, покидають та зневажають його. І його дружина має право розлучитись з ним. В такому випадку і діти не належать йому.

Але перш за все, його родина починає слідкувати за ним. З ним дружньо спілкуються, просять, щоб він своєю зрадою не порочив ім’я родини, що це негативно відобразиться на матеріальному становищі родини. Якщо новонавернений християнин не прислухається до порад рідних, то йому погрожують, часто позбавляють кишенькових грошей та застосовують силу, чи недають закінчити школу. І якщо все це не допомагає, буває так, що його ж сім’я підозрює чи звинувачує в крадіжці, або в моральному падінні для того щоб посадити його за грати і таким чином показати, що достойна родина порвала всі стосунки зі “спорченою” людиною, котра відкинула Аллаха і стала “безбожною”.

Коран вимагає смерті для кожного відступника (сури “Жінки” – 90, “Бджоли” – 107). Навіть і сьогодні кожному новонаверненому доводиться стикатись з цією загрозою. Так як в центральних арабських країнах ця небезпека ще існує, там поки що мало відомі офіційні переходи в християнство. Конституційна релігійна свобода доречна лишень тоді, коли християнські меншинства бажають стати мусульманами, а не навпаки. Така “гнучкість” закону стає особливо трагічною тоді коли навернений з мусульман вирішив одружитись на християнській дівчині, так як функції Загсу майже у всіх арабських країнах виконують муллою. В випадку одруження, нареченим необхідно з’явитись до шейха, як всім мусульманам, щоб зареєструвати свій шлюб; діти від цього шлюбу автоматично

1 2 3 4 5 6 7