Чому націоналізм не може бути наукою

Чому нацioналізм не може бути наукою 

«Третій шлях» політологів України

Восени 1993 р. Міністерство освіти України розіслало у вищі навчальні заклали наказного листа з програмою нової «дисципліни» - наукового націоналізму. В останній йдеться спочатку про справжню необхідність повернення Україні її науково осягненої політичної історії - про наукове вивчення історії українського політичного життя та української політичної думки. Але згодом ця незаперечна теза набуває іншого звучання. На думку авторів листа, «так звана загальна політологія», яка створена «переважно західною наукою», не має, по-перше, чітко визначеного об'єкту досліджень, по-друге, є набором «абстрактних теоретичних положень, які в кращому разі, можуть бути корисними як певне загальнолюдське бачення політики і таким чином входити у загальну частину національної політологічної науки». Остання набуває назву «науковий націоналізм» як визначення певної науки (1).

Але це безумовно свідчить, що автори цієї програми з української політології не обмежуються традиційним академічним підходом до вивчення політичної реальності, її історії та сучасності, коли самі політичні процеси стають предметом наукового пізнання тією мірою, якою поняття науки застосовується сьогодні в рамках Поділу між природознавчими та соціально-гуманітарними дисциплінами. В програмі, яка запроваджується Міністерством освіти, сам український націоналізм, йото сгатоіляд, його ідеологія розглядаються як наука, тобто у якосгі наукової теорії. Інакше кажучи, йдеться про те, що сам український націоналізм може бути теоретичною основою науки про політику, може являти собою певну методологію наукового осягнення всіх можливих політичних процесів. «Українська національна упередженістьь як наукова об'єктивність», - так загально формулюється це положення самими авторами (2)

Цю бюрократачну подію в надрах системи вищої освіта республіки можна було б вважати за окремий випадок службової запопадливості або пієтету перед новою владою з боку колишніх викладачів наукового комунізму та освітянського чиновництва. Але це не так. Запроваджена програма з української політології являє собою професійно розроблений навчальний посібник, який свідчіть про традиційний рівень університетського викладання, цю склався ще за роки радянської влади. Факт оприлюднення ідеї «наукового націоналізму» серед широкого загалу національної інтелігенції (викладачів та студетів вищої школи) свідчить про тс, що за ним криються серйозніші теоретичні непорозуміння і складні пошуки політичних орієнтирів серед інтелектуальної еліти України.

Щоб зрозуміти їхню спрямованість, треба згадати ще один факт, пов'язаний із виданою Міністерством освіти політологічною програмою. Водночас з її розсиланням у навчальні заклади мас-медіа цього міністерства - тижневик «Освіта» надрукував велику статтю, де роз'яснюється національно-визвольна цінність українського націоналізму, а також підкреслюється, що саме завдяки націоналізмові скинула багатовікові кайдани Африка, відродилася післявоєнна Франція, свого часу протистояла більшовикам та зберегла державність Фінляндія (3). Наскільки в цьому контексті здається сумнівним ототожнення національного піднесення французів за часів республіки де Голля з ідеологією націоналізму, який після поразки нацизму аж ніяк не міг розраховувати на політичну першість, настільки не випадковим у контексті статті можна вважати посилання на Африку, наведене першим. За цим посиланням, можливо попри бажання автора, криється горезвісна концепція «негрітюда» як особливого шляху розвитку для чорного населення Африки. Усі ці факти підводять до висновку, шо йдеться про своєрідні ідейні та теоретичні пошуки «власного» шляху України у сучасному світі. Якраз відбиття цих пошуків у теоретичній формі «наукового націоналізму»

1 2 3 4 5 6

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні