Становлення сучасної цивілізації та економічної єдності світу

Cтановлення сучасної цивілізації та економічної єдності світу

Вивчення теорії економічного розвитку передбачає творче осмислення рушійних сил соціально-економічного прогресу. Це потребує визначення його матеріальних засад і ролі у ньому економічної системи, насамперед взаємодії різноманітних форм власності і державного регулювання.

Головна рушійна сила соціально-економічного прогресу знаходиться у сус­пільстві – це економічні потреби і економічні інтереси людей. Показником ефе­ктивності соціально-економічного прогресу є економічне зростання – збільшен­ня сукупного продукту суспільства у його кількісному і якісному аспектах, підвищення добробуту нації в цілому.

Теорія економічного розвитку досліджує етапи соціально-економічного прогресу, в основі яких знаходиться зміна цивілізацій.

Цивілізація – історично конкретний стан суспільства з його особливими способом виробництва, матеріальною і духовною культурою.

Цивілізація відображає органічну єдність соціально-економічних і куль­турних параметрів суспільства, досягнутий рівень продуктивних сил, визначе­ний спосіб взаємодії людини із природою.

Поняття «цивілізація» до наукового обороту увів відомий американський антрополог Л. Морган понад 150 років тому, виділивши в історії людства три великих етапи: дикість, варварство та цивілізацію.

На стадіях дикості і варварства люди вели привласнююче господарство (привласнювали готові продукти природи), створені ними знаряддя праці були тільки допоміжними засобами забезпечення існування людського роду. Про­дуктивні сили суспільства на цих етапах були вкрай нерозвиненими і примі­тивними, не могли забезпечити високої продуктивності економічних ресурсів

Зокрема, на стадії дикості (50-100 тисяч років тому) нинішня територія Італії (301,2 тис. км2) могла забезпечити існування тільки двох-трьох тисяч людей, а України (604 тис. км2) – не більше того (у зв’язку зі зледенінням північної частини території).  

Становлення цивілізації (за Морганом) пов’язане з переходом від збиран­ня готових природніх продуктів до їх переробки та пристосування до власних зростаючих потреб. Це вказує на принципово новий зв’язок людини з приро­дою, активне ставлення людини до природного середовища (довкілля). Розви­ток суспільно-виробничої технології вказував на зміну форм і методів створен­ня життєвих благ. Перехід від однієї технології до іншої зумовлювався змінами у розвиткові продуктивних сил, прогресом науки і техніки.

Перехід від дикості та варварства до цивілізації в економіці характеризу­вався кількома етапами, які так чи інакше пройшли майже усі цивілізовані народи Землі. Йдеться про п’ять «сходинок» розвитку продуктивних сил:

оволодіння вогнем;

відкриття землеробства;

одомашнення тварин та їх застосування у виробництві;

застосування металів для виробничих потреб;

винайдення колеса (це відкриття стало першоосновою для появи машин-ної техніки у майбутньому).

Однак там, де природні умови перешкоджали усім цим відкриттям, цивілі­зації усе ж складалися.

Зокрема, у доколумбовій Америці не було тяглових і в’ючних домашніх тварин (не рахуючи собак в ескімоських запряжках та епізодичного використання лам у високо­гірних Андах), там не було відкрите колесо, метали застосовувалися тільки для виготов­лення прикрас, усі народи знаходилися у так званому «кам’яному» віці. Тим не менше, цивілізації ацтеків, тольтеків, майя, інків там виникли, однак в економічному плані це були цивілізації ущербні, з нерозвиненими продуктивними силами і важкою ручною працею у чистому вигляді, незважаючи на те, що вони створили архітектурні шедеври

1 2 3

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні