Становлення сучасної цивілізації та економічної єдності світу

у велелюдних містах, календарі, точніші за сучасний, розвинули писемність і літературу, астрономію, математику та інші науки тощо.

Нині цивілізацію розглядають як розумно організований лад економічних, культурних, соціальних і правових відносин. Виникають нові теорії цивілізації, серед яких найбільший інтерес викликає теорія зміни цивілізацій.

За цією теорією, людська цивілізація пройшла сім стадій свого розвитку, починаючи з V – VI тисячоліть до нашої ери (за 7-8 останніх тисяч років):

неолітична цивілізація (так званий новий кам’яний вік), тривалість якої перевищила 3 тисячі років (в Україні – 2-2,5 тисячі років);

східнорабовласницька цивілізація (бронзовий вік) тривалістю понад 2 тисяч років (в Україні – близько 15 століть);

антична цивілізація (залізний вік) тривалістю 12-13 століть (10-11 сто­літь в Україні);

ранньофеодальна цивілізація – 7 століть у Західній Європі (приблизно такий же період в Україні);

доіндустріальна цивілізація – 450 років у Західній Європі (250 років в Україні);

індустріальна цивілізація – тривала у Західній Європі і Північній Аме­риці близько 250 років (в Україні – 150 років);

постіндустріальна цивілізація – розпочалася у розвинених країнах 30-50 років тому (Україна тільки вступає до неї).

Цивілізаційні періоди перекривали один одного, наступна цивілізація за­роджувалася у надрах попередньої. При цьому, чим більш високого рівня дося­гала цивілізація, тим вищою ставала єдність, насамперед економічна, світу лю­дей. Особливо це властиво для сучасної, постіндустріальної цивілізації. У дру­гій половині ХХ століття у світі відбулися масштабні зміни, що ознаменували перехід до нової (постіндустріальної) людської цивілізації:

революційні зрушення у науці, техніці та технологіях;

кардинальні зміни в організації виробництва і збуту продукту;

створення принципово нових інформаційних систем, виробничої і соціаль­ної інфраструктури;

усвідомлення загрози ядерної війни, екологічної катастрофи, спільності людських доль і глобальних проблем;

усвідомлення соціально-економічної єдності світу, його великої складно­сті і багатовимірності, багатотисячолітньої еволюції; початки міжнародних еко­номічних інтеграційних процесів;

розуміння якісних змін людської цивілізації.

Усе це дозволяє по-новому оцінити соціально-економічний прогрес люд­ства, визначити у ньому місце України. Можна з великим ступенем впевненості зазначити:

1) стан світової економіки та економіки України – результат природного ходу еволюції людського суспільства та зміни цивілізацій;

2) перехід до соціально орієнтованої ринкової економіки у межах постінду­стріальної цивілізації – веління часу і об’єктивних законів соціально-економіч­ного розвитку;

3) суть трансформаційної економіки полягає у створенні умов для перетво­рення ринку у механізм регулювання соціально орієнтованої ринкової еконо­міки;

4) тривалість трансформаційного періоду, якщо розуміти його як етап кризи і витіснення відживаючої командно-адміністративної економічної системи та створення ринкової економіки постіндустріального типу, складе 25-30 років (він, за деякими розрахунками, має тривати близько чверті часу існування пост­індустріальної цивілізації), тобто Україна увійде до постіндустріальної цивілі­зації десь до 2015-2020 року;

5) у зв’язку з тим, що Україна, як правило, пізніше вступала до того чи іншого цивілізаційного періоду, але проходила його швидше, можна вважати, що український народ значно сприйнятливіший до соціально-економічного прогресу, ніж це прийнято думати,

1 2 3

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні