Цукровий діабет у вагітних

ПЛАН

Вступ

1. Вагітність - діабетогенний стан

2. Діагностика гестаційного діабету

3. Ведення хворих на гестаційний діабет

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

У клініці екстрагенітальної патології вагітних, окрім усього різноманіття хронічних захворювань, на які жінки страждали до вагітності, зустрічається низка станів, що виникають безпосередньо під час вагітності, етіологічно з нею зв’язані і здебільшого минають після її закінчення, але при цьому не є класичними акушерськими ускладненнями. У назві таких станів, як правило, фігурує слово "вагітність" (гестація), чим підкреслюється причинно-наслідковий зв’язок цієї патології з короткочасним, 40-тижневим фізіологічним станом жінки. У МКХ-10 ці види патології включено до розділу XV "Вагітність, пологи і післяпологовий період". До них належить і гестаційний діабет (шифр О24. 4).

Гестаційний діабет (ГД) - це порушення толерантності до глюкози будь-якого ступеня, що виникає під час вагітності і зникає після пологів. Зазвичай повна нормалізація вуглеводного метаболізму настає протягом перших 2 тижнів післяпологового періоду, але зрідка затягується до 6 тижнів. Лише після закінчення цього періоду можна з упевненістю стверджувати, що в жінки був гестаційний діабет, а не маніфестація під час вагітності цукрового діабету типу 1 чи 2. Можливо також, що порушення толерантності до глюкози мало місце й до вагітності, однак було вперше виявлене під час вагітності. У будь-якому випадку порушення вуглеводного метаболізму, що виникло чи вперше виявлене під час вагітності, має позначатися як гестаційний діабет (ГД), і лише після пологів цей діагноз може бути ретроспективно переглянутий

Поширеність ГД у популяції вагітних, за даними різних авторів, коливається від 1,5 до 12%. Однак дуже рідко, особливо у випадках активного скринінгу цієї патології, наводяться цифри менші ніж 3%. Таку ж частоту ГД - 3% - названо Всесвітньою організацією охорони здоров’я в 1995 році, вона ж найчастіше фігурує у великих акушерських посібниках та інструктивних документах. Тому можна вважати доведеним, що не менш ніж троє жінок з кожних 100 вагітних переносять ГД, і якщо його поширеність у країні (регіоні) є нижчою, це свідчить про недостатнє виявлення захворювання.

1. Вагітність - діабетогенний стан

Вагітності притаманні значні зміни вуглеводного метаболізму. З одного боку, вони носять фізіологічно-адаптаційний характер і спрямовані на забезпечення потреб плода, з іншого - "імітують" порушення, характерні для цукрового діабету (більшою мірою 2 типу).

Які ж фізіологічні особливості вуглеводного обміну у вагітних?

Енергетичні потреби плода, що розвивається, і плаценти забезпечуються в основному глюкозою матері. Глюкоза проникає крізь плаценту до плода шляхом полегшеної дифузії. У нормі глікемія у плода на 0,55-1,1 ммоль/л нижче, ніж у матері, тому глюкоза до нього надходить постійно. Материнський інсулін через плаценту не проходить, а з 10-го тижня вагітності (за деякими даними, з 8-9-го тижня) підшлункова залоза плода починає інкретувати інсулін і глюкагон.

Амінокислоти, зокрема аланін, проходять крізь плаценту шляхом активного переносу. Це призводить до того, що в печінці вагітної знижується інтенсивність глюконеогенезу (через зменшення кількості субстрату). Отже, два чинники - посилене поглинання глюкози плодом і

1 2 3 4 5 6