ДЕРЖАВНИЙ УСТРІЙ НІМЕЧЧИНИ

демократична партія (ВДП). Заснована у 1948 ВДП об'єднала різні групи соціал-ліберального спрямування, в тому числі й ті, що збереглися ще з довоєнних часів. Довгий час вона була третьою за значенням партією ФРН. У її програмі робиться ухил на необхідності дотримання індивідуальних прав і свобод; партія знаходить підтримку у середньому класі, зокрема, у представників дрібного бізнесу. Серед західнонімецьких партій саме ВДП найбільш активно виступала за проведення реформи системи освіти. Вона входила у правлячу коаліцію з ХДС/ХСС у 1949-1956, 1961-1966, 1982-1998 і з соціал-демократами у 1969-1982. Лідером ВДП довгий час був Ханс Дітріх Геншер, активний прихильник європейської інтеграції і об'єднання Німеччини, що забезпечив вільним демократам значну підтримку в східних землях у 1990. Після його відставки партію очолив Вольфганг Герхардт. На виборах у ФРН ВДП підтримали у 1983 7,0% виборців, у 1987 - 9,1%, а на загальних німецьких виборах - 11,0% у 1990, 6,9% у 1994 і 6,2% у 1998.

У нинішньому складі бундестагу партія має 44 місця.

Партія демократичного соціалізму (ПДС) - спадкоємиця СЄПН (була перейменована у лютому 1990, після того як протягом 18 місяців з неї вийшло 85% членів). Лідери ПДС заявили про повний розрив зі сталінізмом. На виборах 1990 у колишній Східній Німеччині ПДС підтримали 11,1% виборців, які брали участь у голосуванні, у той час як у західних землях - лише 0,3%, а загалом по країні - 2,4%. Завдяки поправці у положенні про вибори, що стосується правила 5%, ПДС отримала місця в бундестагу. У 1994 ПДС зібрала по країні 4,4% голосів, а у 1998 - 5,1%

Отримавши більшість голосів у чотирьох виборчих округах у 1994 і подолавши у 1998 5% бар'єр, ПДС знову завоювала місця в бундестагу (35).

Партія "Союз '90 - зелені". Партія "Зелених" виникла на федеральному рівні у 1979 з об'єднання декількох регіональних угрупувань екологістів. Включивши у свою програму пацифістські лозунги, а також вимоги розукрупнення капіталістичних концернів і монополій, "Зелені" у 1983 уперше отримали місця в бундестагу, зібравши на загальнонаціональних виборах 5,6% голосів. У 1987 вони отримали 8,3% голосів. Але потім, у зв'язку з внутрішнім розколом на групи прихильників "реальної політики" (прагматиків) і "фундаментальній опозиції" (безкомпромісних) і в міру того, як великі партії стали включати екологічні вимоги у свої програми, підтримка "зелених" з боку виборців стала слабшати. У 1990 "Зелені" отримали у західних землях всього 4,8% голосів, а на Сході - 6,0% (загалом по країні - 5,1%). Їм вдалося зберегти представництво у бундестагу тільки за рахунок успіху в нових землях (завдяки тимчасовому скасуванню правила про 5% бар'єр). Західні і східні "зелені" об'єдналися під назвою "Союз '90 - Зелені".

У 1994 вони отримали 7,3% голосів, у 1998 - 6,7% і 47 місць. У 1998 "Зелені" узгодили з СДПН урядову програму і отримали три міністерських портфелі у кабінеті Шредера. Йошка Фішер, колишній лідер парламентської фракції партії, став міністром закордонних справ ФРН.

Інші партії. Республіканці і Націонал-демократична партія - ультраправі угрупування. Підтримка ультраправих виросла у 1980-ті роки, особливо сильно - в уражених економічним спадом містах Східної Німеччини вже після об'єднання країни. Серед інших політичних партій і рухів - різні жіночі, екологічні організації, об'єднання пенсіонерів і дрібні

1 2 3 4 5 6

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні