ДИЗАЙН ТА ОСВІТА- ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ ТВОРЧОГО ДІАЛОГУ
УДК 378. 14
Ó 2006
Пономарьова Г. Ф. , Агєєнко Т. А.
ДИЗАЙН ТА ОСВІТА: ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ ТВОРЧОГО ДІАЛОГУ
Постановка проблеми. Творчість, як психологічна й педагогічна категорія останнім часом стала об’єктом особливої уваги з огляду на суспільно-політичні процеси, які відбуваються в Україні. Держава обрала шлях інтеграції до європейського співтовариства й поставила за мету забезпечення відповідності професійної підготовки фахівців з вищою освітою світовим стандартам. Критичний аналіз якості підготовки майбутніх педагогічних працівників виявив, що серед них недостатньо подані такі, які б оцінили професійні якості педагога з погляду умінь та готовності творчої мистецької діяльності.
Проблема, яка розглядається у статті, полягає у тому, що усвідомлена в останні роки необхідність реформування змісту підготовки педагогічних працівників поки що немає чітко визначених шляхів та засобів її вирішення.
Аналіз Розвиток художньої творчості студентів – майбутніх учителів – ми вважаємо необхідною складовою їх професійно-практичної підготовки. Правильно організована робота вищого навчального закладу педагогічного профілю у даному напрямі повинна зробити учителя поєднуваною ланкою між свідомістю школяра та культурою суспільства.
Ознайомлення з кращими творами мистецтва може відбуватись у будь-якому віці, чого не можна сказати про розвиток умінь творчо мислити, передавати емоції та почуття в художніх образах, втілюючи свій творчий задум у малюнках, ліпленні, композиціях. Сензетивний період розвитку таких умінь припадає на шкільний вік, коли діяльність учня триває під контролем та керівництвом учителя. Характер, який вона матиме у цей час, надалі визначатиме напрями розвитку особистості. Розвиток творчості й опанування прийомів та способів творчої діяльності у молодшому шкільному віці збагачує їх мислення і почуття, сприяє виявленню особистісно-ціннісного ставлення до дійсності та мистецтва, формує потребу в руховому самовдосконаленні. Одним із видів творчої діяльності, якому можна навчити учня середньої школи, є дизайн, який нині запроваджено у роботу закладів освіти як навчальний предмет
Постановка завдання. Метою статті є аналіз можливостей вищого педагогічного закладу освіти щодо розв’язання проблеми розвитку у студентів – майбутніх педагогів – практичної художньої творчості засобами мистецтва.
Виклад основного матеріалу. Відомо, що проблема повноцінного використання дизайну в художньому вихованні школярів не є новою. Зарубіжний досвід останніх десятиліть вказує на особливу увагу до цього виду мистецтва, а в окремих країнах (Японія, Велика Британія) ця проблема поставлена в ранг державної політики. У 80-х роках значна кількість вітчизняних науковців повною мірою погоджувалися з правомірністю того, що саме дизайн спроможний ефективно вирішувати завдання зближення школи з естетичною культурою сучасності. Дизайн має змогу повністю розкрити складну взаємодію мистецтва і техніки, формувати естетичне ставлення до дійсності.
За висловом Г. Шевченка, запровадження дизайнерської культури в національну систему освіти надає реальні можливості наблизитися до розв’язання проблеми перетворення предмета «Образотворче мистецтво» з «рудимента сучасної освіти в його головне завдання розширення контактності людини, її діалогу з навколишнім світом: минулим і теперішнім в ім’я майбутнього» [1].
Вадою вітчизняної художньої педагогіки є те, що вона мало враховує фактор майбутнього. Молодь частіше ознайомлюють з мистецтвом минулого, щонайменше – сучасного. Якщо ставити перед художньою освітою завдання забезпечення націотворчої функції, то, на переконання В. Шпільчака, в навчанні має бути прогностичний елемент. [7] Насамперед, це передбачає ознайомлення з такими напрямами художньої діяльності, що найповніше виражають цю ідею. Саме дизайн, уводячи в художню сферу новий досвід, здійснюючи переоцінку цінностей і висуваючи нові проблеми, сприяє вирішенню цього питання.
Так, автор комплексу підручників з «Художньої праці» для початкової школи В. Тименко, зосереджує свою