ДИЗАЙН ТА ОСВІТА- ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ ТВОРЧОГО ДІАЛОГУ

увагу на проектній діяльності дітей як здатності реалізовувати здібності особистості. Повноцінне включення матеріалу про дизайн дозволяє гармонійно поєднувати різні види художньої діяльності: зображувальну, декоративну та конструктивну.

Розробляючи структурну систему спарених занять, В. Тименко виділяє словесне, колірно-графічне і предметно виражене образотворення як складові компоненти методу художнього проектування і конструювання. Враховуючи «сенсибельність» (від лат. «чуттєвість») семилітніх дітей, їхню особливу чутливість до зовнішніх впливів, автор відзначає властивий для цього віку прийом «перевтілення» у ціннісні для них предмети і явища довкілля або уособлення в них. З погляду автора, це професійний прийом художників, поетів, майстрів декоративно-прикладного мистецтва, дизайну. «Прагнення до художнього пізнання, до ототожнення з довкіллям, уособлення його семилітніми дітьми видно неозброєним оком: з великого аркуша вирізають дрібну деталь посередині, занурюють пензлики до дна в будь-якому посуді, до дна розмивають акварельки тощо. Вони входять почуттями в предмет через композиційний центр і набувають його специфіки, сутності («чим глибше, тим краще»). Ось чому В. Тименко пропонує таким учням подавати інформацію спочатку в художніх образах і поступово трансформувати до понять словесних [4-6].

У день художньої праці на першому занятті з образотворчого мистецтва пропонується навчати дітей розробляти художні проекти з опорою на поліфонічні сенсорні подразники. На другому занятті з художньої праці відбувається конструювання виробів з різних пластичних матеріалів на основі самостійно розробленого проекту. Отже, за висловом В

Тименка, розум дітей «виявляється на кінчиках пальців».

Відомо, що у створенні навчальних посібників для дітей спостерігаються такі підходи, як тенденція до абстракції, пов'язана з виробленням логічного погляду на основі дібраних матеріалів та приведенням цих матеріалів у системний зв'язок, і тенденція до унаочнення, яка , на відміну від першої, сприяє живому сприйманню та розумінню об'єктів і їх внутрішніх відношень. Прихильники формування понять через абстракцію відстоюють абстрактно-логічний підхід до навчання, ігноруючи всякі вияви наочно-образного, інтуїтивного у поясненні математичних, лінгвістичних або природничих понять. Це породжує так званий лівопівкульний ухил пізнавальної діяльності. Лівопівкульним підходом до пояснення довкілля формується технократичний світогляд.

У змістовому забезпеченні української початкової школи у багатьох випадках ще зберігається абстрактно-логічний підхід до навчання.

Проте для розуміння довкілля і формування на цій основі гуманістичного світогляду потрібний ще й правопівкульний підхід. Прихильники тенденції унаочнення, розкриваючи потенціал правої півкулі (художньо-образної), надмірно захоплюються наочно-інтуїтивним підходом, що негативно позначається на точності і логічній довершеності формування наукових понять.

Надмірне захоплення ілюстративним унаочненням призводить до поверховості знань. Ось чому в доборі змісту навчальних підручників і посібників важливо влучно поєднувати унаочнення й абстракцію, словесну і сенсорну інформацію.

Навчання на основі взаємодоповнюваності словесно - понятійного і художньо-образного мислення японські вчені називають когнітивно-візуальним. Перевага когнітивної функції візуалізації над ілюстративною виявляється у тому, що вона забезпечує підхід до ще не вирішеної проблеми, до ще не сформованого поняття, а ілюстративна - забезпечує використання образних моделей уже вирішеної проблеми, усвідомленого поняття, тобто, когнітивна візуалізація передує ілюстративній. Визначальними рисами когнітивно-візуального підходу є:

-          використання вчення про колір, вплив поєднаних кольорів на когнітивні процеси (сприймання, пам'ять, мислення, інтуїцію),оскільки колірна візуалізація підсилює сприймання, запам'ятовування, обдумування навчальної інформації (порівняно з чорно - білими текстами),

-          різноманітність способів когнітивної візуалізації: когнітивно-графічний малюнок, завдання - загадка, комплексні когнітивно-візуальні завдання, когнітивно-візуальна мультиплікація тощо.

Когнітивно-графічні малюнки «оживляють» абстрактну інформацію, підключають для її обробки обидві півкулі головного мозку: праву (образну) і ліву (понятійну).

Когнітивно-візуальний підхід у формуванні лінгвістичних,

1 2 3 4 5

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні