ДВОМОВНІСТЬ

закрі­пачити, зробити невільниками та холопами Ро­сійської імперії? Передусім тому, що не зустрічають у своїх діях належної відсічі державників і простих громадян. Тим часом гра в двомовність — не така вже й невинна забава. Вона тісно пов’язана з націо­нальною безпекою дер­жави. Це зовсім не гра, а тактика. Тому й санкції повинні тут бути відповідними, а дерусифікація — не оборонною, а наступаль­ною.

Нав’язуючи «двуязы­чие», антиукраїнські сили планують не що інше, як спершу мовну, а потім те­риторіальну експансію. Як цей проект втілюється у життя і до чого призво­дить, ми бачимо на при­кладі братньої Грузії. Там свого часу проросійська п’ята колона домоглася спочатку двомовності, а потім — подвійного грома­дянства. Отримавши російські паспорти від певних кіл Росії в односто­ронньому й неузгоджено-му порядку, а згодом і зброю, місцеві малороси оголосили територію, на якій вони мешкають, анклавом, незалежним від держави Грузія.

Сепаратистські де­марші вже відбуваються і в українському Криму, особливо в Севастополі, де значна кількість людей, не вийшовши з українського громадянства, має і російські паспорти, що є порушенням ст. 4 Консти­туції нашої держави, яка регламентує в Україні єди­не громадянство.

Отримуючи матеріальну, політичну й методичну підтримку окремих уря­довців Росії, легіонери п’я­тої колони та їхні сателіти в нашій державі пішли ще далі. Наприклад, деякі представники Партії регі­онів дедалі частіше під час зустрічей з виборцями нав’язують їм тезу про доцільність у регіонах з компактним проживанням російськомовного насе­лення української держав­ної мови. А російські аген­ти впливу та резиденти спецслужб, які потрапили до Верховної Ради України, вже подали на розгляд близько двадцяти про­ектів законів про статус російської мови як другої державної, але жодного — на захист української. І ось наслідки.

Коли в Сімферополі Міносвіти торік зробило спробу відкрити нову українську школу, воно на­штовхнулося на агресивні атаки малоросів, які відверто заявили, що не допустять у цьому місті такого закладу

І домоглися свого: нині російська шко­ла функціонує. . . за ук­раїнські кошти, і все за­конно. Так, на своїх тере-нах рідна українська мова виявилася падчерицею, незахищеною владою і гнаною чужинцями. Це свідчення того, що за кон­цепцію двомовності зака­муфльовано стратегію і тактику знищення україн­ської нації, розчленування її мовними кордонами на антагоністичні прошарки з подальшим розколом дер­жави. Через те було б по­милкою вважати, що це поодинокі невинні витів­ки. Небезпека очевидна. Бо тут маємо справу з про­думаною, антиукраїнською політикою, чітко спланова­ною та постійно керова­ною фахівцями з підрив­них центрів та агенцій. Призначено й виконавців агресивного задуму під одним дахом проросійських рухів, організацій, пре­си та фінансово-олігархіч­них угруповань. Активно використовуються наші вітчизняні запроданці й холуйські посіпаки на кшталт вітренків, корчинських, симоненків богатирьових та різної політичної шпани зі спотвореною свідомістю та недорозви­неним почуттям національної гідності.

Теоретично під вигля­дом федералізації вони вже пошматували нашу державу на регіони, на­звавши свою партію згідно з їхнім проектом. Залиши­лося здійснити поділ на практиці.

Ким і звідки фінансу­ються та координуються антиукраїнські, сепара­тистські акції, вирахувати неважко. Досить замисли­тися над тим, чому окремі державники, тільки-но ними займуться прокура­тура, СБУ чи міліція, тіка­ють від нас до Росії та Ізраїлю і знаходять там не лише притулок, а й на­дійний захист від право­суддя.

І якщо громадянин сусідньої держави Ігор Бакай обіймав високу поса­ду в оточенні Президента України, а інший

1 2 3 4 5 6 7 8 9