Декамерон Боккаччо. Проблеми стильової і змістової єдності, місце і роль у становленні й розвитку новелістики

"Декамерон" був написаний, мабуть, у роках 1350—1353. Його виникнення пов'язано з трагічною подією — епідемією чуми, що охопила багато міст Європи, а 1348 р. дійшла й до Флоренції. Між іншим, саме в той час помер письменників батько, і дехто з істориків літератури вважає, що він також став жертвою пошесті. Описом чуми й починається "Декамерон", пошесть — це ніби відправний пункт у композиційному задумі письменника. Композиція "Декамерона" добре відома всім.

Давши докладну й майстерну картину епідемії (картину, що викликала подив уже сучасників, починаючи з Петрарки), зупинившися на тому, як пошесть впливала на різних людей, які викликала настрої й прагнення, письменник тим самим підготував і виправдав те, що сталося далі.

Десятеро молодих людей, — сім жінок і три юнаки, — зустрівшись випадково в церкві, вирішили тимчасово залишити місто, оселитися в позаміських маєтках, осторонь від вогнища епідемії, і прожити цей час, поки лютує пошесть, якнайспокійніше, в розвагах, співах, а надто — в розповідях. Намір Виконано, оповідачів десятеро, за містом вони лишаються десять день, кожен з них щодня розказує по одній оповідці, отже, за допомогою цього композиційного принципу об'єднано сто оповідок. Назва твору знаходить своє пояснення саме тут: Декамерон - довільне, як це й раніше бувало в Боккаччо, грецьке словоутворення, значення якого — десятиденник. Дослідники помітили й цілком середньовічну числову символіку (правда, очевидно, без особливого значення, лише данину традиції). І три, і сім, і десять — це якраз цифри, в яких вбачали особливу, таємну силу. Зокрема десять — вираз досконалості в числі, і в "Божественній комедії" Дайте стільки пісень, скільки оповідок у "Декамероні".

Приблизно такий спосіб нанизування оповідань на один стрижень, як у "Декамероні", також існував і раніше, наприклад, у східній літературі. Досить згадати хоча б казки 1001 ночі

Кілька слів про жанр новели (оповідки). Боккаччо вважають творцем цього жанру. До якоїсь міри це так і є, хоч таке твердження вимагає певного обмеження і пояснення. І самий жанр, і назва існували раніше, перед Боккаччо. Слово "новела" має в італійській мові значення "новини". Очевидно, переказ якогось випадку з життя, побутовий анекдот був одним (не єдиним) з джерел виникнення цього літературного жанру. В Італії десь наприкінці XIII або на початку XIV ст. була зроблена й спроба об'єднати та записати найпопулярніші зразки оповідань. Так виникла збірка "Новеліно, або Сто давніх оповідок". Отже, виходить, ніби Боккаччо не розпочинає, а продовжує цю новелістичну традицію, залежачи від попередньої збірки навіть кількістю своїх новел.

Не був він (принаймні в переважній більшості випадків) і творцем сюжетів своїх новел. Досліди над джерелами "Декамерона" проводило багато представників порівняльного літературознавства, і то не лише італійських. Підсумовуючи наслідки багаторічних дослідів, французький дослідник Анрі Оветт установив, що вже відомі джерела 85 оповідок, а невідомі лише для 15. В ході досліджень виникали дискусії, висувались різні припущення, часом досить однобічного й крайнього характеру. Справа в тому, що багато сюжетів "Декамерона" має мандрівний характер, зустрічається в різних інтерпретаціях у різноманітних літературних пам'ятках, і не можна, звичайно, встановити, яка саме з цих пам'яток була відома Боккаччо, чи, може, він не знав жодної,

1 2 3 4 5 6

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні