Декоративне оздоблення вікон

Вікна можуть бути прості і складні (подвійні і потрійні); за формою отвору можна розділити вікна на дві великі групи: прямокутні і полуциркульные, але в тих і інших групах можуть зустрічатися ще деякі різновиди. Ми почнемо наш аналіз з вікон прямокутної форми, проте і в цьому випадку ми коштуємо перед величезною різноманітністю їх.

Було б досконале марно наводити нескінченний ряд зразків вікон, що зустрічаються в архітектурі античного світу і Ренесансу; ми отримали б таким чином лише каталог форм, що застосовувалися колись.

Набагато корисно за допомогою аналізу цих форм з'ясувати дороги розвитку форм вікон, а головне – визначити ті результати, до яких наводять різні прийоми обробки, ті впливи, які вони надають на архітектурні пропорції.

Таким чином, наш аналіз послужить підготовчим етапом до подальшого дослідження дуже важливого і цікавого питання про пропорції в архітектурі.

Розглядаючи вікна, прямокутної форми, що зустрічаються буквально на кожному кроці, ми помічаємо, що з давніх пір вони утримують якісь певні співвідношення ширини до висоти.

Загальноприйняте вираження “пропорції вікна”, по суті, недоречно, оскільки залежність між двома розмірами – шириною і висотою – виражається лише відношенням, а не пропорцією. Для пропорції потрібно чотири величини, причому відношення однієї пари величин дорівнює відношенню іншої пари. Пропорція є рівність стосунків. На практиці ж словом “пропорціями” ми звиклися визначати те враження, яке виробляє на нас архітектурний твір співвідношенням своїх розмірів.

Найчастіше зустрічаються вікна, біля яких висота більше ширини від 11/2 до 2 разів. Це означає, що в одному випадку в прямокутник можна вписати повних 2 квадрати, в іншому випадку – 11/2, як показано на мал. 1

Звичайно так і говорять: “пропорція вікна два квадрати або півтора квадрати”. З таким же успіхом можна вписати в прямокутник два (або півтора) круги, і така побудова придатна у тому випадку, коли вікно закінчується півколом і називається полуцяркульное вікно.  

Простою формою вікна буде виріз в абсолютно гладкій стіні, без якої-небудь обробки, але і в нижній частині вікна звичайно робиться невеликий, дуже простий карнизик, що обумовлюється злегка похилим зовнішнім підвіконням. Цей карнизик (підвіконна тяга, горизонтальне розчленовування стіни) або протягується по фасаду, продовжуючись і в простінках, або поміщається лише в межах вікна, під підвіконням; аби дати карнизику більший свес, можна підвести під нього два невеликі кронштейни або хоч би два трохи виступаючих із стіни каменя (мал. 1, А). Вище за підвіконня має бути площина похилої, і над профілем карнизика на тлі простінка з'явиться лінія похилої, яка упреться у вертикальну лінію віконного отвору. У крупнішому масштабі ця частина змальована поруч на тому ж малюнку.

На мал. 1, Би, підвіконна частина стіни, тобто та частина фасаду, яка відповідає відстані від підвіконня до підлоги, показана як самостійна стінка, поставлена у вигляді тумбочки під вікном. Порівнюючи цю стінку з формами, відомими нам в ордерах, ми знаходимо в ній схожість з п'єдесталами ордерів. Тому ми змальовуватимемо цю форму в масах так, як змальовували п'єдестали; ми можемо також користуватися і схожими однорідними профілями.

Треба, проте, встановити висоту цієї підвіконної стінки. Оскільки

1 2 3 4 5 6 7