Демографічна ситуація в Україні (1991-2010 роки)

скорочення чисельності дитячого населення; висока смертність чоловіків у працездатному віці; загальне погіршення здоров'я населення та його старіння; зменшення чисельності населення працездатного віку. Рівень народжуваності в 1999 р. складав 7,8 на 1000 осіб, що майже на 30% нижче реєстрованого на початку десятиліття, як наслідок кількість дітей зменшилась за 1990-1999 pp. на 800 тисяч.

Ще одна особливість демографічної ситуації в Україні проявлялась у посиленні процесів старіння нації, — частка осіб похилого віку у 1999 р. досягла понад 20%, а у селах — навіть майже 30%, тому демографічне навантаження на 1 тис. осіб працездатного віку непрацездатними особами пенсійного віку становила в цілому по країні 409 осіб (у селах — 578, а у містах — 342 осіб). У 2004 р. 28% населення країни становили пенсіонери (За класифікацією ООН населення вважається старим, якщо частка осіб віком старше 65 років становить 7%). Тенденція постаріння населення була загальноєвропейською, однак у країнах ЄС старіння населення відбувалося на фоні збільшення загальної тривалості життя та високих соціальних стандартів його якості.

Такі соціальні інституції, як сім'я та шлюб зазнавали тяжких випробувань. Протягом 1990-х pp. на 36% зменшилась кількість шлюбів: з 9,3 до 5,9 на 1 тис. населення при практично стабільно високій частоті розлучень: 3,7-3,8 на 1 тис. Збільшилася частка бездітних та однодітних родин, зросла кількість дітей, народжених поза шлюбу. Багато розлучень відбувалося саме з причин соціально-побутових негараздів та матеріальних нестатків, через відсутність власного житла у молодого подружжя, низький заробіток або відсутність роботи у одного із членів родини. Велика кількість українців від'їжджали на заробітки закордон, де був вищий рівень оплати праці

На початок 2007 р. українська трудова еміграція у європейських країнах (Італія, Іспанія, Португалія, Польща, Чехія, Німеччина) нараховувала біля 4 млн.

Як наслідок перевищення кількості померлих над кількістю народжених, від 1991 р. в Україні спостерігалась депопуляція, котра у 1999 р. становила понад 2 млн. втрат у чисельності населення. Станом на 1 січня 2004 р. загальний коефіцієнт смертності майже вдвічі перевищив загальний коефіцієнт народжуваності (16,0 осіб проти 8,5 осіб на 1 тис. ), і коефіцієнт природного скорочення населення дорівнював -7,5 (зі знаком мінус)4. Соціальні труднощі, низькі розміри пенсій не сприяли подовженню життя людей похилого віку, багато пенсіонерів зверталися з листами до органів влади з клопотаннями про поліпшення пенсійного забезпечення в державі. Так, у відомчому архіві Верховної Ради містяться листи-звернення пенсіонерів із проханнями підвищити пенсійні виплати, вдосконалити пенсійну систему (2005 p. ): «Біллю й образою пронизане кожне слово у зверненні 46 ветеранів й пенсіонерів м. Ладижин Вінницької області: Ми, — говориться у цьому листі, — ображені нинішньою так званою пенсійною реформою, яка «ощасливила» нас 6—10 гривнями. Наші пенсії копійчані. Багато наших земляків — ветеранів війни та праці — через недоїдання, високі ціни на ліки передчасно помирають»5. Ще в одному листі дописувач із Полтавської області до Комітету ВР з питань пенсіонерів та інвалідів із сумом написав: «Коли помирають птахи або тварини, то їх заносять у Червону книгу. А в яку книгу занесуть українську націю, котра усе зменшується, смертність удвічі перевищує народжуваність»6.

Окрім соціально-економічних чинників, що зумовлювали зниження чисельності населення, слід зазначити: особливості статевовікової структури населення,

1 2 3 4 5 6

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні