День української писемності і мови - виховний захід з української мови

«ДЕНЬ УКРАЇНСЬКОЇ ПИСЕМНОСТІ І МОВИ» 

Мета заходу. Виховання любові до рідної мови.

Дата проведення: 9 листопада. Для учнів 5-11 класів.

Ведучий.

Мова кожного народу —

Неповторна і — своя;

В ній гримлять громи в негоду,

В тиші — трелі солов'я.

На своїй природній мові 

І потоки гомонять;

Зелен-клени у діброві

По-кленовому шумлять.

Солов'їну, барвінкову,

Колосисту — на віки —

Українську рідну мову

В дар мені дали батьки.

Берегти її, плекати

Буду всюди й повсякчас, —

Бо ж єдина — так, як мати, —

Мова в кожного із нас!

(В. Лучук)

І сторінка перша. Від кирилиці до "Кобзаря".

Гробниці, кості й мумії мовчать,

А слово вічне, ніби далина.

Із темряви віків, де цвинтаря печать,

Лиш чути письмена. . .

Іван Бунін

Ведучий. «Історія — скарбниця наших діянь, свідок минулого, повчальний приклад для сучасності, застереження на майбутнє»,— говорив один з наймудріших серед письменників, іспанець Сер­вантес. Саме як «скарбниця наших діянь», історія підказує численні приклади того, що навіть найновітнішим відкриттям часто-густо передували здогади, пошуки та роздуми.

Ведуча. Виникнення письма має надзвичайно важливе значен­ня в історії народу. Письмо — одне з найістотніших знарядь культу­ри, яке в просторі і часі розширює функціонування мови

Проблема виникнення письма у східних слов'ян дуже складна і досі не розв'я­зана. Протягом багатьох років учених цікавлять такі питання: коли і як народилася слов'янська писемність, слов'янська абетка і чи ма­ли наші предки до цього якісь інші писемні знаки.

Ведучий. Тривалий час побутувала думка, ніби-то наші пращу­ри завели писемність лише після хрещення Русі, коли з Візантії та Болгарії прийшли на Русь богослужебні книги.

Проте у багатьох місцях, де колись селилися наші пращури, особливо в Північному Причорномор'ї, археологи не раз знаходили, та й досі знаходять, — на кам'яних плитах, нагробках, амфорах — таємничі, незрозумілі знаки.

Ведуча. Перший історик слов'янської писемності болгарський книжник, учений чернець Чорноризець Храбр, який жив у X сторіччі при дворі болгарського царя Симеона, у книзі «Сказання про пись­мена» розповідає про два етапи розвитку слов'янського письма. Перший — коли слов'яни ще були язичниками, отож читали і воро­жили за допомогою рисок та зарубок.

Другий етап — коли вони хрестилися, то почали писати римськи­ми і грецькими письменами, але було це письмо "без обустроєнія", тобто не пристосоване до слов'янської мови. Письмо у вигляді "черт і різ" використовували для позначення належності речей певній особі, позначення кількості речей, тварин або осіб, для гадання та, інших подібних функцій.

Ведучий. Прямим попередником слов'янської мови — то алфа­віт, створений великими просвітителями слов'ян — братами Кири­лом і Мефодієм.

Костянтин Філософ (Кирило) і його брат Мефодій походили із Солуня (сучасні Солоніки). За тих часів людність у цьому місті складалася наполовину з греків, наполовину з слов'ян. Грекинею була ма­ти братів, а батько — болгарином. Тому брати з дитинства добре знали як грецьку, так і мову — солунських слов'ян. Костянтин [Ки­рило] (827 — 14 лютого 869 р. ) здобувши освіту в Константинополі, знав східні мови, латинську, арабську і староєврейську, був талано­витим філологом, працював бібліотекарем у патріаршій бібліотеці, викладав філософію у вищій константинопольській школі. Мефодій (815 — В квітня 885 р. ) був управителем однієї слов'янської провінції у Візантії, а згодом став помічником Костянтина в місіонерській, літературній і освітній діяльності.

У 862 році візантійський імператор Михайло і патріарх Фотій послав Костянтина і Мефодія в Моравію, де вони на прохання місцевого князя Ростислава повинні були вести церковну службу слов'янською мовою, що мала бути протиставлена латинській

1 2 3 4 5

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні