День української писемності і мови - виховний захід з української мови
«ДЕНЬ УКРАЇНСЬКОЇ ПИСЕМНОСТІ І МОВИ»
Мета заходу. Виховання любові до рідної мови.
Дата проведення: 9 листопада. Для учнів 5-11 класів.
Ведучий.
Мова кожного народу —
Неповторна і — своя;
В ній гримлять громи в негоду,
В тиші — трелі солов'я.
На своїй природній мові
І потоки гомонять;
Зелен-клени у діброві
По-кленовому шумлять.
Солов'їну, барвінкову,
Колосисту — на віки —
Українську рідну мову
В дар мені дали батьки.
Берегти її, плекати
Буду всюди й повсякчас, —
Бо ж єдина — так, як мати, —
Мова в кожного із нас!
(В. Лучук)
І сторінка перша. Від кирилиці до "Кобзаря".
Гробниці, кості й мумії мовчать,
А слово вічне, ніби далина.
Із темряви віків, де цвинтаря печать,
Лиш чути письмена. . .
Іван Бунін
Ведучий. «Історія — скарбниця наших діянь, свідок минулого, повчальний приклад для сучасності, застереження на майбутнє»,— говорив один з наймудріших серед письменників, іспанець Сервантес. Саме як «скарбниця наших діянь», історія підказує численні приклади того, що навіть найновітнішим відкриттям часто-густо передували здогади, пошуки та роздуми.
Ведуча. Виникнення письма має надзвичайно важливе значення в історії народу. Письмо — одне з найістотніших знарядь культури, яке в просторі і часі розширює функціонування мови
Ведучий. Тривалий час побутувала думка, ніби-то наші пращури завели писемність лише після хрещення Русі, коли з Візантії та Болгарії прийшли на Русь богослужебні книги.
Проте у багатьох місцях, де колись селилися наші пращури, особливо в Північному Причорномор'ї, археологи не раз знаходили, та й досі знаходять, — на кам'яних плитах, нагробках, амфорах — таємничі, незрозумілі знаки.
Ведуча. Перший історик слов'янської писемності болгарський книжник, учений чернець Чорноризець Храбр, який жив у X сторіччі при дворі болгарського царя Симеона, у книзі «Сказання про письмена» розповідає про два етапи розвитку слов'янського письма. Перший — коли слов'яни ще були язичниками, отож читали і ворожили за допомогою рисок та зарубок.
Другий етап — коли вони хрестилися, то почали писати римськими і грецькими письменами, але було це письмо "без обустроєнія", тобто не пристосоване до слов'янської мови. Письмо у вигляді "черт і різ" використовували для позначення належності речей певній особі, позначення кількості речей, тварин або осіб, для гадання та, інших подібних функцій.
Ведучий. Прямим попередником слов'янської мови — то алфавіт, створений великими просвітителями слов'ян — братами Кирилом і Мефодієм.
Костянтин Філософ (Кирило) і його брат Мефодій походили із Солуня (сучасні Солоніки). За тих часів людність у цьому місті складалася наполовину з греків, наполовину з слов'ян. Грекинею була мати братів, а батько — болгарином. Тому брати з дитинства добре знали як грецьку, так і мову — солунських слов'ян. Костянтин [Кирило] (827 — 14 лютого 869 р. ) здобувши освіту в Константинополі, знав східні мови, латинську, арабську і староєврейську, був талановитим філологом, працював бібліотекарем у патріаршій бібліотеці, викладав філософію у вищій константинопольській школі. Мефодій (815 — В квітня 885 р. ) був управителем однієї слов'янської провінції у Візантії, а згодом став помічником Костянтина в місіонерській, літературній і освітній діяльності.
У 862 році візантійський імператор Михайло і патріарх Фотій послав Костянтина і Мефодія в Моравію, де вони на прохання місцевого князя Ростислава повинні були вести церковну службу слов'янською мовою, що мала бути протиставлена латинській